Українська і зарубіжна музична література. 9

Українська і зарубіжна музична література

Перший рік навчання

Тема 9. Гармонія і фактура. Динаміка, регістр, штрихи

З ладом тісно пов’язана гармонія (співзвучність, узлагодженість). Це сукупність акордів та інших співзвуч, які прикрашають і доповнюють мелодію. В гармонії можуть переважати консонанси, тобто м’які сполучення тонів, або дисонанси – різкі, але яскраво виразні звучання, як, наприклад, в обробці народної пісні „Ой, дзвони дзвонять” українського композитора Левка Миколайовича Ревуцького.

В музичних творах гармонія викладена за допомогою фактури. Це сукупність усіх голосів музичного твору, що звучать одночасно. Зрідка зустрічається одноголосна фактура, яку ще називають монодія або унісон. Приклад такої фактури – тема І частини симфонії №2 („Богатирської”) російського композитора Олександра Порфирійовича Бородіна.

Найбільш вживаною є гомофонно-гармонічна фактура, з окремою мелодією і акомпанементом. Акомпанемент може бути у вигляді акордів, як у Прелюдії мі мінор Ф. Шопена (акордова фактура), так і у вигляді гармонічної фігурації, наприклад, в Прелюдії До мажор Й.С. Баха.

В сучасній музиці набули поширення „кластерні” гармонії. Це своєрідні гармонічні „плями”, що надають музичним творам яскравого і виразного ефекту, як, наприклад, у п’єсі Жанни Колодуб „Троль”.

Окремим видом фактури є поліфонія, тобто багатоголосся, при якому неможливо виявити, яка з мелодичних ліній є головною, оскільки вони рівнозначні. Один з таких творів – двоголосна Інвенція ля мінор Й.С. Баха.

Динаміка – це сила звуку, з якою виконується твір. Динамічні відтінки, або нюанси, позначаються в нотах зазвичай латинськими літерами або спеціальними позначками: f (forte) – голосно, p (piano) – тихо, sf (sforzando) – раптовий акцент, та багато інших. Часто динаміка forte використовується в кульмінаціях, або в закінченнях великих творів.

Голос людини, голос кожного музичного інструмента має свій діапазон (відстань від найнижчої ноти до найвищої), який поділяється на регістри, тобто зони звучання. Умовно регістри розподіляються на нижній, середній та верхній. Звучання кожного з регістрів має свої особливості.

Музичний образ дуже залежить від артикуляції, або штрихів – способів видобування звука виконавцем. Найчастіше зустрічаються такі штрихи, як legato – зв’язано, non legato – не зв’язано, portamento – не зв’язано, але протяжно, staccato – уривчасто. У творі Е. Гріга „В печері гірського короля” без використання штриха staccato та акцентів неможливо створити створити фантастичні образи гірських гномів і тролів, а поступове посилення динаміки і підвищення регістра від початку до кінця твору веде до яскравої кульмінації.

◀  Попередня тема   ♬   Наступна тема  ▶