Українська і зарубіжна музична література. 10

Українська і зарубіжна музична література

Перший рік навчання

Тема 10. Тембр. Тембри музичних інструментів. Інструменти народів світу. Орган, клавесин, фортепіано

Дуже цікавий засіб музичної виразності – тембр, тобто неповторне своєрідне забарвлення звучання людських голосів і музичних інструментів. Тембр музичного інструмента залежить від розміру, форми та матеріалу, з якого його виготовлено, а тембр голосу пов’язаний з особливостями голосового апарату людини. Від точно обраного композитором тембру багато в чому залежить виразність музичного образу, як, наприклад, в темах Шахріяра і Шехерезади в симфонічній сюїті М.А. Римського-Корсакова або в п’єсі „Лебідь” К. Сен-Санса.

В світі є надзвичайно багато музичних інструментів, і кожен з них має свій тембр, який легко відрізнити. Серед цих інструментів зустрічаються звичні для нас, або схожі на ті, що ми знаємо, але є й такі, що можуть здивувати і звучанням, і зовнішнім виглядом. Найчастіше їх використовують для виконання народної музики, але існує також багато обробок класичних творів для народних інструментів. Переважна більшість народних інструментів відтворює лише одноголосні мелодії.

Інструменти, що виконують багатоголосну музику, більш складні за будовою. Найбільший і найскладніший з них – орган. Це клавішно-духовий інструмент. Він звучить за допомогою труб, яких в ньому налічується кілька тисяч. Орган має кілька клавіатур. Клавіатури для рук називаються мануалами, є також і клавіатура для ніг – педаль, що видобуває найнижчі звуки. Крім великих органів, були також менші інструменти для невеликих приміщень, які називалися фісгармонії.

Історія органа налічує багато віків. Ще з часів середньовіччя його використовували в церквах Західної Європи під час богослужіння. При кожній церкві був органіст, який не тільки виконував, але й складав музику. Органістом в декількох німецьких містах служив і великий Й.С. Бах, який створив багато чудових творів для органа, серед них один з найвідоміших – Токката ре мінор.

В наші дні найбільш поширеним клавішним інструментом стало фортепіано. Цим словом насправді називають два інструменти – рояль і піаніно, які розрізняють за зовнішнім виглядом і призначенням. Оскільки рояль має сильніший звук, він використовується для концертного виконання, а піаніно більше підходить для домашнього музикування і навчальних класів. Але і у піаніно, і у рояля звук видобувається однаково – по струнах вдаряють молоточки. Фортепіано набуло популярності на початку ХІХ століття. Для цього інструмента написано багато чудових творів, зокрема, польський композитор і піаніст Ф. Шопен писав музику майже виключно для фортепіано. Угорський композитор Ференц Ліст теж був віртуозним виконавцем і автором гарних фортепіанних творів.

Попередником фортепіано був клавесин. Це теж клавішний інструмент, але звук видобувається інакше – струни защипуються спеціальними пристроями. Існувало кілька різновидів цього інструмента, зазвичай клавесини мали дві клавіатури. Звук клавесина гарний і своєрідний, але тихий і короткий. Саме з цієї причини клавесин поступово вийшов з ужитку, але в XVII столітті для нього було створено багато надзвичайно красивої музики, один з прикладів – п’єса французького композитора Франсуа Куперена „Метелики”.

◀  Попередня тема   ♬   Наступна тема  ▶