Українська і зарубіжна музична література. 13

Українська і зарубіжна музична література

Перший рік навчання

Тема 13. Музична тема як втілення музичного образу. Будова музичного твору

Музична тема – це головна думка твору. Від неї залежить загальний настрій музики, вона розкриває ідею музичного твору, змальовує той чи інший музичний образ. Допомагають цьому всі засоби музичної виразності.

Залежно від кількості музичних образів вибудовується й музична форма твору, тобто його устрій. Важливими є кількість частин у творі, їхні розміри, контрастність або подібність.

Музична форма — це композиція, тобто особливості побудови музичного твору. Протягом століть у народному побуті і в творчості композиторів склалися певні закономірності композиції, багато в чому подібні до побудови літературних творів. Обидва ці види мистецтва розвиваються в часі, і закони цього розвитку спільні для музики і літератури. І в музичному, і в літературному творі є зав’язка (виклад змісту), розробка, розвиток ідей і образів, кульмінація і розв’язка. І в музичному, і в літературному творі можлива багатотемність, поліфонічність, наскрізний розвиток ідей і образів. Також можуть бути порівняні різні музичні і літературні форми — від невеликих п’єс і коротких віршів до розгорнутих симфонічних і оперних творів та великих повістей і романів.

Як і людська мова, основа музики – мелодія – складається з окремих елементів.

Найменша виражальна частинка мелодії називається мотивом. У мотиві звуки групуються навколо одного акцента – ноти, на яку зроблено смисловий наголос.

Фраза – це невелика частина мелодії, яка складається з кількох мотивів.

Речення – це найменша закінчена частина мелодії. Вона складається з фраз.

З речень складається період – найменша самостійна одночастинна музична форма, в якій можна написати твір. Це закінчений музичний фрагмент, що завершується заключним зворотом – кадансом. Найчастіше періоди складаються з 8 чи 16 тактів.

З періодів складаються прості форми. Вони бувають двочастинними або тричастинними.

Складні форми складаються з простих форм, вони також бувають двочастинними і тричастинними.

Циклічні форми – це багаточастинні форми.

Більшість з вивчених нами музичних творів являють собою прості форми. Наприклад, Прелюдія Ля мажор Ф. Шопена – це період повторюваної будови, або одночастинна форма, яку умовно можна позначити літерами А+А*. Зразком періода неповторюваної будови може бути українська народна пісня „Ой під вишнею”. Вона поділяється на два відмінних одне від одного речення (схема А+В).

Більш великі твори складаються з поєднання декількох періодів, як, наприклад, куплетна форма з заспівом і приспівом. Це проста двочастинна форма з контрастною другою частиною. Прикладом такої форми є пісня Jingle bells Джеймса П’єрпонта, її схема – А+А*+В+В*.

„Старовинна французька пісня” П.І. Чайковського написана у простій двочастинній репризній формі за схемою А+А+В+А. Реприза – це повторення теми або її частини в кінці твору.

Проста тричастинна форма теж складається з періодів, однак уже з трьох. Вона має кілька різновидів. Найбільш поширена проста тричастинна форма з контрастною серединою, або тричастинна репризна форма за схемою А+В+А, коли крайні періоди однакові, а в середині міститься новий музичний матеріал. Приклади такої форми – „Німецька пісенька” П.І. Чайковського або „Хода гномів” Е. Гріга.

Зустрічається також проста безрепризна тричастинна форма, в якій всі три періоди різні за музичним матеріалом, наприклад, „Італійська полька” Сергія Васильовича Рахманінова, написана за схемою А+В+С.

◀  Попередня тема   ♬   Наступна тема  ▶