Українська і зарубіжна музична література. 14

Українська і зарубіжна музична література

Перший рік навчання

Тема 14. Способи розвитку музичної теми

Музика, триваючи в часі, постійно змінюється та розвивається. Музична тема може розвиватися способом повторення її складових (інтонацій, мотивів, фраз, речень), або через їх контраст.

Повторення може бути точним, як, наприклад, в українській народній пісні „Щедрик”. Один і той самий мотив кілька разів звучить однаково, не міняючи жодної ноти. Якщо при повторенні музика зазнає змін, то повторюваність буде варіантною. При варіюванні може змінюватися ритм, метр, лад, змін зазнає і мелодичний малюнок. Прикладом такого розвитку може бути „Камаринська” російського композитора Михайла Івановича Глінки. Таким чином, утворюється варіаційна форма, яка може бути умовно позначена схемою А+А*+А**+А***… В такій формі написано багато творів для різних інструментів і музичних колективів.

Секвенційний розвиток – це повторення одного й того ж мотиву від різних нот в одному голосі. Цей мотив називають мотивом секвенції. Кожне переміщення мотиву утворює ланку секвенції, а інтервал між ланками – крок секвенції. Якщо всі ланки секвенції перебувають в одній тональності, секвенція називається діатонічною, а якщо кожна ланка переходить в іншу тональність, секвенція буде хроматичною. На принципах секвенційного розвитку побудовані такі твори, як „Романс” композитора Георгія Васильовича Свиридова або „Сарабанда” німецького композитора Георга Фрідріха Генделя.

Ще один спосіб повторюваного розвитку – мотивна розробка. Це багаторазове видозмінене проведення часток теми, яка раніше прозвучала повністю. Мотивною розробкою можна назвати розвиток теми І частини П’ятої симфонії німецького композитора Людвіга ван Бетховена, коли перший загрозливий мотив набуває у процесі розвитку зовсім інших інтонацій.

Імітація (латинською „наслідування”) – це повторення мелодії або її частини послідовно у двох або більше голосах. Цей спосіб розвитку був дуже поширений у XVII–XVIII століттях. Найчастіше він використовується в таких творах, як фуги, інвенціії, але інколи зустрічається і в народній музичній творчості. Одним з різновидів імітації є канон, коли другий голос весь час ніби „запізнюється”, і таким чином створюється ефект „відлуння”. Імітація застосована в таких творах, як двохголосна Інвенція ля мінор І.С. Баха і хорова обробка української народної пісні „Над річкою бережком” композитора Миколи Дмитровича Леонтовича.

Контраст – це співставлення несхожих мотивів, фраз, тем. Контрастний музичний матеріал загалом має зовсім інший ритмічний малюнок, інтонаційний зміст та характер.

◀  Попередня тема   ♬   Наступна тема  ▶