Українська і зарубіжна музична література. 17

Українська і зарубіжна музична література

Перший рік навчання

Тема 17. Музично-театральні жанри. Опера, її особливості. Вокальні голоси. М.В. Лисенко. Опера „Коза-дереза”

До музично-театральних жанрів належать опера, оперета, мюзикл, балет, а також музика до драматичних вистав. Кожен з них об’єднує різні види мистецтв: музику, літературу, театр, хореографію, живопис (декорації, костюми). Всі музично-театральні жанри мають схожу будову. Вистава поділяється на акти, або дії. Дія поділяється на картини. Картина – це частина дії, що проходить на фоні одних декорацій. Ознакою початку нової картини є зміна декорацій. Сцена – частина картини. Ознакою початку нової сцени є зміна складу дійових осіб, що знаходяться на сцені. Сцена складається з номерів, які можуть бути сольними, ансамблевими або масовими.

Найбільший і найскладніший музично-театральний жанр – опера. В опері поєднуються мистецтво театру і музика. Дія передається через музику і спів, головні виконавці опери – співаки і симфонічний оркестр. Опера виникла понад чотириста років тому в Італії. З того часу у різних країнах світу композитори написали багато чудових опер.

Вокальні номери в опері виконуються хором і солістами. Сольний номер опери називається арією. Це наче музичний портрет дійової особи. Різновиди арії – каватина, аріозо, арієта, а також романс, пісня, які в опері складніші і цікавіші за звичайні пісні й романси. Для розвитку дії дуже важливий речитатив (поєднання співу й декламації), що широко використовується в опері.

Співочі, тобто вокальні голоси розрізняються за висотою і характером звучання – тембром.

  Жіночі голоси Чоловічі голоси
Високі Сопрано Тенор
Середні Меццо-сопрано Баритон
Низькі Контральто, альт Бас

Створюючи оперу, композитор прагне вибрати для кожної дійової особи голос, що найбільше відповідає її вигляду і характеру. Партії юнаків і хлопчиків-підлітків зазвичай пишуться для контральто. У багатьох операх, крім солістів, важливу роль грає хор.

Дуже важливе значення в опері має оркестр. Він допомагає розкрити зміст дії, змальовує обстановку, що оточує героїв. Музичні характеристики героїв, які звучать в оркестрі, називаються лейтмотивами. В опері можуть бути і самостійні оркестрові номери: увертюра – великий вступ і антракти, що звучать перед окремими діями.

Опера може мати пролог (з грецької – передмова) та епілог (з грецької – післямова). Пролог знайомить з дійовими особами до початку дії, а епілог розповідає про їх подальшу долю. В опері іноді буває інтродукція – вступна частина.

Опера пишеться на літературний текст – лібрето. У залежності від змісту опери бувають історичні, комічні, ліричні, казкові та інші.

Під час оперного спектаклю слухачі стежать за грою акторів, бачать декорації і костюми. У багатьох операх великі сцени виконують артисти балету. Отже, в опері поєднується багато видів мистецтва. Слово „опера” означає „праця”. Справді, оперна вистава – результат праці багатьох людей.

Засновник української класичної музики М.В. Лисенко першим створив дитячі опери за сюжетами українських народних казок. Це опери „Коза-дереза”, „Пан Коцький” та „Зима і Весна”.

Першими виконавцями опери „Коза-дереза” були діти композитора та їхні друзі. Костюми й танці допомагала створювати Леся Українка. Опера складається з прологу та однієї дії. В ній шість дійових осіб: Коза-дереза, Лисичка-сестричка, Зайчик-лапанчик, Рак-неборак, Вовчик-братик та Ведмідь-товстолап. У цьому творі М.В. Лисенко використав мелодії українських народних пісень, підібраних за змістом і формою так, щоб виразно показати характер кожного з персонажів, їхню зовнішність, передати сюжетну лінію.

◀  Попередня тема   ♬   Наступна тема  ▶