Українська і зарубіжна музична література. 22

Українська і зарубіжна музична література

Перший рік навчання

Тема 22. Музика в драматичному театрі

Музика звучить майже в усіх драматичних виставах. Іноді режисер підбирає музику до спектаклю, використовуючи вже відомі твори, а іноді спеціально запрошують композитора написати музику саме до даної постановки. Подібно до оперних вистав, у музиці до драматичних творів іноді звучать лейтмотиви, що характеризують героїв, може бути оркестрова увертюра або вступ і музичні антракти між діями. Про таку музику кажуть, що вона звучить за рамками дії.

Крім увертюри, антрактів, музичних заставок до окремих сцен, музика до спектаклю також може бути включена в дію (пісні, що співають персонажі, танці тощо). Створюючи музику до вистави, композитор враховує жанр п’єси, стиль драматурга, епоху, особливості режисерського задуму.

Яскравий приклад музики до спектаклю, що стала самостійним твором мистецтва — музика норвезького композитора Е. Гріга до драми норвезького письменника Генріка Ібсена „Пер Гюнт”. У музиці, як і в п’єсі, переплітаються картини народного життя, природи, ліричні епізоди і фантастичні сцени. Головний герой вистави — норвезький хлопець, якого односельці за погану поведінку женуть з рідного села. Мати Пера, стара Озе, помирає від горя. В пошуках щастя Пер Гюнт сорок років блукав по світу. Він побував і у володіннях гірського короля серед жахливих тролів та кобольдів, і в племені пустельних дикунів, і в далекій Америці. А в рідних краях весь цей час на нього чекала дівчина Сольвейг, яка щиро кохала Пера, незважаючи на всі його недоліки.

Дія багатьох сцен вистави відбувається на тлі норвезької природи, тому вся музика до спектаклю пронизана народними норвезькими музичними інтонаціями. З музики до драми „Пер Гюнт” Е. Гріг склав дві симфонічні сюїти для концертного виконання.

Слово „сюїта” в перекладі з французької означає „ряд, послідовність”. Так називають твір, що складається з кількох частин, поєднаних спільним задумом або ознакою. Перша сюїта „Пер Гюнт” містить чотири частини: „Ранок”, „Смерть Озе”, „Танець Анітри”, „У печері гірського короля”.

„Ранок” - картина пробудження природи. У виставі ця тема звучала як спогад Пера про батьківщину.

„Смерть Озе” нагадує жалобний марш. Сумна скорботна мелодія виконується струнним оркестром.

„Танець Анітри”, доньки вождя племені бедуїнів, зачаровує легкістю та мінливою красою. Фантастичний марш „У печері гірського короля”, написаний у формі варіацій з поступовим посиленням динаміки й пришвидшенням темпу.

Лірична „Пісня Сольвейг” з Другої сюїти звучить як народна пісня з заспівом і приспівом.

◀  Попередня тема   ♬   Наступна тема  ▶