Українська і зарубіжна музична література. 25

Українська і зарубіжна музична література

Перший рік навчання

Тема 25. Старовинні західноєвропейські бальні танці. Старовинна сюїта

Ще з кінця XV століття в різних країнах Європи при дворах королів та вельмож влаштовували бали, на яких танцювали бальні танці. Ці танці походили від народних, але в нових умовах змінилися, набувши урочистої стриманості та манірності. Деякі з них досить швидко застаріли, а інші танцювали протягом кількох століть. Професійні композитори створили багато чудових творів у жанрах старовинних танців.

Сициліана походить від народного італійського танцю. Для неї типовий спокійний рух, пунктирний ритм, розмір „шість восьмих”. Один з кращих зразків цього жанру — сициліана до мінор Й.С. Баха.

Спокійний, величний, а іноді й трагічний характер відрізняє сарабанду, повільний танець іспанського походження розміром „три чверті”. Широко відома скорботно-піднесена Сарабанда ре мінор Г.Ф. Генделя.

Гавот — танець французького походження. Його характерні риси — повільний або помірний темп, розмір „чотири чверті”. Французький композитор XVІІІ століття Жан Батист Люллі створив вишуканий граційний зразок цього танцю.

Менует теж походить від народного французького танцю. Для нього характерні плавні повільні рухи, поклони й реверанси. В XVІІІ столітті він став найбільш улюбленим бальним танцем, його називали „королем танців і танцем королів”. Один з найвідоміших менуетів написав італійський композитор Луїджі Боккеріні.

В першій половині XVІІІ століття поширеним серед композиторів жанром була старовинна сюїта, до якої входили чотири обов’язкові танці: урочиста німецька алеманда, стрімка французька куранта, стримана іспанська сарабанда і швилка жига — танець англійських моряків. Ці танці вже тоді вважалися старовинними, їх не танцювали, вони існували лише як певні жанри інструментальної музики. Всі частини сюїти писалися в одній тональності. У більшості сюїт між сарабандою і жигою вставлялися інші танці, що були на той час більш популярними — менует, гавот, бурре, полонез та інші. Іноді в сюїту додавали номери нетанцювального характеру — арію, рондо, скерцо, а також вступну п’єсу перед алемандою — прелюдію або увертюру. Один з кращих зразків старовинної сюїти — французька сюїта до мінор Й.С. Баха. Цей твір складається з шести частин. Після третьої частини, сарабанди, композитор розмістив арію і менует.

◀  Попередня тема   ♬   Наступна тема  ▶