Українська і зарубіжна музична література. 4

Українська і зарубіжна музична література

Другий рік навчання

Тема 4. Пісні літнього циклу

Головним літнім святом у наших предків було свято Купала. Колись це було свято літнього сонцестояння (22 червня), центральне свято давніх слов’ян, коли вшановували наймогутніші сили природи — Вогонь і Воду. Купало, або ж Купайло, у наших предків вважався богом земних плодів, якому приносили у жертву хліб. Другим важливим персонажем цього свята була Марена, або Морена — божество, що символізувало смерть. Знищення Марени під час обрядового дійства мало забезпечити щедрий урожай.

Християнська церква суворо засуджувала ці свята, називаючи їх „бісівськими ігрищами” та „сатанинськими дійствами”. Але остаточно викоренити давні обряди не вдалося, тому до них долучили свято Різдва Івана Хрестителя, яке припадало на 7 липня. Так з’явилося свято з подвійною назвою — Івана Купала, в якому сполучилися риси християнства і язичництва, а дата святкування була дещо змінена.

Про стародавній зміст цього свята ми можемо здогадуватися зі спогадів та пісень, що дійшли до наших днів. Традиційно купальське дійство відбувалося на березі водойми. Джерела, річки й озера наші предки вважали святими місцями. Зазвичай на це свято сходилося все село — від малих дітей до літніх людей.

Відомо, що напередодні молодь виготовляла опудала Купала й Марени. Найчастіше це були ляльки з соломи, яких під час обряду знищували — спалювали на вогнищі або топили у воді. В деяких місцевостях кульмінацією свята було потоплення у річці палаючого колеса, що символізувало поворот літа ло осені.

Після цього починалися ритуальні ігри: навколо вогнища водили хороводи, обливали один одного водою (бо „негоже на Купалу сухому бути”), а потім стрибали через вогонь.

Ці дії супроводжувалися співом пісень. У найдавніших купальських піснях відбиваються язичницькі повір’я, звучать обрядові повтори-заклинання („Купала, на Йвана”). Виконувалися ці пісні колективно, частіше в унісон, в деяких зустрічається чергування соліста і хору (антифон).

Більш пізні пісні розповідають про кохання, сватання, сімейні стосунки.

Ой на Купала

2. Погнала бички, дрімаючи,
На кілки ніжки збиваючи.

3. Ой дай же, Боже, дощі вночі
На Наталчині чорні очі!

Коли надходила ніч, починалися ворожіння. Дівчата пускали на воду віночки з запаленими свічками, гадаючи про майбутнє подружнє життя, а опівночі найсміливіші хлопці й дівчата йшли до лісу — шукати чарівне зілля. Крім Вогню (Сонця) й Води, в цей день вшановували також і світ рослин. Існувало повір’я, ніби о цій порі оживали й розмовляли між собою трави й дерева, розквітали чарівні квіти, а лікарські рослини набували особливої цілющої сили. Навіть вода й роса в цю ніч стають лікувальними.

Вважалося, що в ніч на Івана Купала можна знайти „тирлич-зілля”, яке привертає кохання, „переліт-траву”, що може переносити з місця на місце, а також чарівну квітку папороті, яка має властивість дарувати щастя й багатство. Але здобути цю квітку, що її бережуть чорти, дуже важко, бо саме купальської ночі оживає і стає особливо небезпечною вся нечиста сила, а відьми влаштовують свій шабаш на Лисій горі.

Звичаї та обряди, подібні до нашого Івана Купала, існували майже у всіх країнах Європи. Народні вірування, пов’язані з цим святом, відображені в багатьох літературних та музичних творах, а також в образотворчому мистецтві.

◀  Попередня тема   ♬   Наступна тема  ▶