Українська і зарубіжна музична література. 5

Українська і зарубіжна музична література

Другий рік навчання

Тема 5. Жнива і жниварські обряди

На другий тиждень після Трійці починався Петрівський піст, що тривав до свята Апостолів Петра і Павла. Це свято припадає на 12 липня, і з ним пов’язані особливі пісні — петрівчані. Загалом під час посту будь-які розваги й пісні заборонялися, але Петрівка була винятком. Саме в цей час починалися сінокоси, тож петрівчані пісні співали переважно в полі за роботою. Виконувалися такі пісні здебільшого одноголосно, їхні мелодії були прості, з невеликим діапазоном. Співали в цих піснях найчастіше про взаємини закоханих та їхні мрії.

Мала нічка-петрівочка,
Не виспалась наша дівочка,
Не виспалась, не нагулялася,
Із козаченьком не настоялася…

З днем Апостолів Петра і Павла, пов’язували також початок жнив. Звідси походить вірування про те, що справа святого Петра — „жито зажинати”. В цей день, за звичаєм, годилося нажати хоча б одного снопа, а до дня Святого Іллі, тобто 2 серпня, жнива вже мали завершитися. Співанка розповідає, що святі готують поле під осінній засів:

Святий Петро за плугом ходить,
Святий Павло волоньки водить,

А сам Господь-Бог пшеничку сіє,
А святий Ілля заволочує.

Жнива — це підсумок усіх зусиль хлібороба, тому до початку жнив готувалися, як до великого свята і водночас як до тяжкої, відповідальної роботи. Основна робота починалась приблизно через тиждень після свята Петра і Павла. Жнива проходили в три етапи: зажинки, власне жнива та обжинки. Відповідно на три групи поділяються й жниварські пісні.

Зажинки починалися вдосвіта, і обов’язково на „жіночий” день — середу, п’ятницю або суботу. Напередодні пізно ввечері господиня таємно робила на ниві оберіг — скручувала на узбіччі поля кілька колосків „від бурі, граду та злих очей”. Зранку люди виходили на поле в чистому, зазвичай білому одязі. В цей день було заборонено сваритися і згадувати про сумне — „щоб жнивам не наврочити”. Ніякої іншої роботи в день зажинок не починали.

Колись єдиними знаряддями женців (або, як ще їх називали, женчиків) були серп та коса. Чоловіки частіше виходили на поле з косами. Про це співають у відомій пісні:

Вийшли в поле косарі

2. До обіду косили,
Гострі коси тупили.
Приспів

3. По обіді спочили,
Гострі коси клепали.
Приспів

Жінки й дівчата жали серпами. Починала жнива найвправніша жниця, сніп з першого ужинку, який звався „воєвода”, урочисто приносили додому і ставили на почесне місце. Зажинкові пісні величають працьовитих жниць, перший сніп, пророкують добрий врожай. В цьому відношенні вони зближуються з колядками.

У власне жниварських піснях величальні мотиви відсутні. Ці пісні розповідають про важку працю і втому:

Ой, заспіваймо, хай дома почують,
Хай нам вечерять готують.
Утомила нас та широкая нива,
Що тепер нам і вечеря не мила.
Ой, не так нива, як високії гори,
Ой, не так гори, як велике жито,
А вже ж нам спину як кілком перебито.

Найдавніші жнивні пісні виконувалися жінками, здебільшого хором, в унісон. Лише в піснях, створених пізніше, з’являються елементи багатоголосся.

Дожинаючи ниву, залишали кілька недожатих стебел з колосками — „бороду”, яку ще подекуди називали „перепілка” або „коза”. „Бороду” заплітали в косу, прикрашали червоною ниткою, а зерно з неї витрушували у землю — „на врожай”.

Останній вижатий сніп теж прикрашали червоною стрічкою і з піснями несли додому. Цей сніп звався „дід” або „останець”. Він символізував достаток, вилущене з нього зерно починало новий осінній посів.

Обжинки — це завершення великої важкої праці. В день, коли закінчувалися жнива, женці збирали останні колоски і плели з них вінок. Цей вінок, прикрашений стрічками і квітами, несла в село найкраща жниця. Вінок, як і останній сніп, зберігали на почесному місці. Але спершу господар мусив викупити вінок у женців, які співали під хатою:

Вийди, господарю, в цей час,
Викупи вінок у нас:
Дай нам таляр битий
За цей вінок витий…

В обжинкових піснях переважають оптимістичні, жартівливі, радісні настрої, звучить вдячність ниві й трудівникам, які зібрали урожай. Женці також нагадували господарям про частування, зароблене важкою працею:

Ой літає соколонько

Іди, іди, челядонько, додому,
Вигуляла все літечко по полю.

Вигуляла все літечко, ще й жнива,
Заболіла голівонька, ще й спина.

„На Іллі новий хліб на столі”, — казали колись наприкінці жнив. Після Іллі починався озимий посів жита й пшениці та новий річний цикл хліборобських обрядів.

◀  Попередня тема   ♬   Наступна тема  ▶