Українська і зарубіжна музична література. 6

Українська і зарубіжна музична література

Другий рік навчання

Тема 6. Родинно-обрядовий фольклор. Народження дитини. Дитячий фольклор

Сімейне життя в минулому також супроводжувалося різноманітними обрядами та ритуалами, котрі відзначали певні події в існуванні родини і окремої людини. Родинна обрядовість значно давніша за календарну. Найважливішими етапами вважалися народження, одруження і смерть. Відповідно до цього склався комплекс сімейних обрядів. У родильних, весільних та поховальних і поминальних звичаях сплелися особливі дії та символи, що мали на меті захистити людину. Зазвичай вони супроводжувалися піснями, які спершу мали магічне значення, а згодом перетворилися на традиційний супровід, що прикрашав ці важливі події.


Всі урочистості, пов’язані з народженням дитини, за винятком церковного хрещення, мають народне походження. В цих обрядах дуже важливою була роль баби-повитухи, яка допомагала дитині з’явитися на світ. Частіше її називали просто „бабою”. Всі дії, що виконувала „баба”, вважалися магічними. Вона купала новонароджену дитину у воді з цілющими травами, потім обсушувала її біля печі, прилучаючи таким чином до домашнього вогнища. Дуже часто саме баба-повитуха ще до хрещення давала дитині ім’я. Вона була головною також і на родинах — першому обіді на честь новонародженого. Під час цього частування співали пісень, серед яких переважали веселі й жартівливі. В них згадувалося про „бабу”, кума та куму, батьків дитини:

Запрягайте, запрягайте
Да шістнадцять пар волів,
Да повезем бабусеньку у пиво;

Запрягайте, запрягайте
Да чотирнадцять пар волів,
Да повезем пана кума у пиво;

Запрягайте, запрягайте
Да дванадцять пар волів,
Да повезем паню куму у пиво…

Перші два дні після народження дитина перебувала біля матері, а потім її переносили в колиску. Перед тим в колиску клали кота, щоб дитина добре спала. Саме кіт був улюбленим персонажем багатьох колискових пісень. В них він постає істотою, що оберігає дитину від усілякого зла. Це дивовижно гарне і ніжне створіння, що „носить сон у рукаві”, „скаче в червоному чобітку”, воркоче — і так заколисує малюка:

Котику сіренький

Ой ти, коте рябку,
Та вимети хатку,
А ти, коте сірий,
Та вимети сіни,

А ти, коте рудий,
Та витопи грубу,
А ти, кішко, не ворчи,
Піди сміття одімчи,

А ти, волохатий,
Біжи кругом хати.
Тільки, котку, не мурчи,
Дитиночки не збуди.

В колискових піснях часто згадуються голуби („гулі”), „святі”, „божі” пташки, що своїм гудінням забавляють дитину, присипляють її. Чарівні „гулі” думають, чим годувати, чим обдарувати дитя. Вони дають дитині „ростоньки у костоньки”, „добрий розум в головоньку”. „Голуб’ятком” називали і саму дитину:

Люляй, люляй, голуб’ятко,
Поколише тебе татко,
А як татко схоче спати,
Поколише рідна мати.

Стародавні колискові пісні, що їх матері співали для немовлят ще від часів язичництва, мали також магічне, оберегове значення, були захистом від злих сил. Вважалося, що певні інтонації і „магічні” слова можуть вберегти маля від хвороб і нещасть. Тихий монотонний наспів, побудований на повторенні або варіюванні однієї поспівки, лагідні слова, приспіви „бай-бай”, „люлі-люлі” допомагають заспокоїти, приспати дитину. Такі пісні належать до обрядових.

Є також інша група дитячих пісень, які призначені старшим дітям і вважаються необрядовими. Необрядовий дитячий фольклор поділяється на два великі підрозділи. Перший з них — це пісні, що складалися і виконувалися дорослими (необрядові колисанки, забавлянки тощо).

Був собі журавель

Крім зрозумілих дитині образів й сюжетів, подібних до тих, що є в казках, у цих піснях зустрічаються сюжети ліричні, баладні, навіть жартівливі.

Ходить гарбуз

Також варто зазначити, що птахи й тварини, про яких йдеться в таких піснях, а ще фантастичні Сонко й Дрімота, які згадуються в колисанках, діють наче люди. Вони в доступній формі знайомлять дитину з побутовими речами й нормами поведінки, заохочують до працелюбності, порядку, доброти й справедливості.

Два півники

Існував т акож особливий веселий жанр дитячого фольклору — небилиці.

— Зайчику, зайчику, де ти був?
— В темному гаю.
— Розкажи, розкажи пригоду свою.
— Вовчика сірого я в ярок загнав,
Лисоньку рудую в мішок сховав.
— Де сховав? Де сховав?

— В драному мішку.
— Покажи, покажи пійману таку.
— Лисонька рудая, хитра та прудка,
Дірочку вигризла, вилізла з мішка,
А коли вона тікала, то мене перелякала.
Он як!

До другого підрозділу входять твори, які складалися самими дітьми під час гри та пізнання навколишнього світу (заклички, примовки, прозивалки, скоромовки, лічилки, ігрові пісні).

Був собі цебер
Та переполуцебрився
На маленькі переполуцебренята.

Летів горобець
Через безверхий хлівець.
Ніс четверик гороху
Без червотоку,
Без червоточини,
Без прочервоточини.

Деякі зразки дитячої творчості дійшли до наших днів з дуже давніх часів, як, наприклад такі лічилки:

Раз, два, три, чотири!
Мене грамоти учили,
Не писати, не читати,
Тільки в ляльочки пограти.

Киця ляльочку розбила,
Мама киценьку побила,
Коли ж тато це узнав,
Киці вушка натріпав.

Раз, два — дерева,
Три, чотири — вийшли звірі,
П’ять, шість — пада лист,
Сім, вісім — птахи в лісі,
Дев’ять, десять — це сунички
Підвели червоні личка.

◀  Попередня тема   ♬   Наступна тема  ▶