Українська і зарубіжна музична література. 11

Українська і зарубіжна музична література

Другий рік навчання

Тема 11. Балади

В середні віки та епоху Відродження у Франції та Італії баладами називали танцювальні пісні любовного змісту (французьке слово ballare означає „танцювати”). З часом цей термін набув іншого значення. Фольклорні балади — це особливий лірико-епічний жанр. Так називають багатокуплетні пісні з розвиненими драматичними сюжетами. Серед інших пісень баладу вирізняє романтична піднесеність, елементи фантастики, трагічний фінал. В основу змісту балади завжди покладено оповідь про якусь подію, що порушує усталену традицію, наприклад, вбивство, зраду, страшну помсту. Майже всі балади закінчуються заслуженою карою або запізнілим каяттям злочинців або винуватців трагедії. На відміну від історичних пісень, балада не дає конкретних імен та обставин.

Найстаріші балади з’явилися у XVI—XVII століттях. Вони мають чітку строфічну будову, виразну мелодію. В далекому минулому переважало одиночне виконання, здебільшого мандрівними співаками, пізніше балади виконувалися також багатоголосно.

Одна з найстаріших балад, що має історичну підоснову, розповідає про козака Байду. Це узагальнений образ патріота, борця проти турецько-татарського гніту, який не піддався на вмовляння „царя турецького”:

В Цареграді на риночку
Там п’є Байда, п’є мед-горілочку,
Там п’є Байда, п’є мед-горілочку
Та не день, та й не нічку, та й не годиночку.

Прийшов до нього цар турецький:
Що ти робиш, Байдо, Байдо молодецький.
Нічого не роблю, п’ю мед-горілочку
Та не день, не нічку і не годиночку.

Покинь, Байдо, Байдо, байдикувати,
Бери мою дочку та йди царювати.
Твоя, царю, дочка поганая,
Твоя, царю, віра, віра проклятая…

В баладах часто зустрічаються легендарні сюжети, де люди перетворюються на квіти, трави або кущі. Чимало балад присвячено драмам у сімейному побуті та любовним конфліктам, як, наприклад, відома пісня „Ой, не ходи, Грицю”. Вважається, що її авторкою була Маруся Чурай, і що пісня ця автобіографічна.

Ой, не ходи, Грицю

У неділю рано зілля копала,
А у понеділок переполоскала,

у вівторок зілля варила,
А в середу рано Гриця отруїла…

Про трагічну долю, про смерть козаків та чумаків розповідають соціально-побутові балади. Такі балади мають риси, спільні з історичними піснями. Одна з них — „Козака несуть”:

Козака несуть
І коня ведуть,
Кінь головоньку клонить. (2)

А за ним, за ним
Його дівчина
Білі рученьки ломить…

За деякими ознаками жанр балади нагадує казку, однак особливість балад в тому, що вони викликають складніші почуття, змушують слухачів співпереживати трагічній долі тих, що постраждали безвинно. Ця риса є спільною для балад і ліричних пісень.

◀  Попередня тема   ♬   Наступна тема  ▶