Українська і зарубіжна музична література. 13

Українська і зарубіжна музична література

Другий рік навчання

Тема 13. Пісні літературного походження. Гімни

Кращі з ліричних віршів, що створювалися професійними поетами, швидко розповсюджувалися країною і незабаром ставали піснями, тому поряд з фольклорними піснями в Україні побутують і так звані фольклоризовані. Це пісні, які мають певних авторів, але вони настільки близькі до народної творчості, що імена людей, які їх створили, не завжди згадують, а пісні пережили не одне покоління на всіх просторах України і навіть поза її межами. Серед пісень літературного походження є жартівливі, танцювальні, пісні-балади, але більшість з них — ліричні. Це так звані пісні-романси, жанр, який склався в Україні наприкінці XVII століття і побутував переважно у міському середовищі.

Романс — це музично-поетичний твір ліричного змісту для голосу з обов’язковим музичним супроводом, що виник в Іспанії в XVI столітті і поступово поширився по всій Європі. Романс зазвичай виконується соло, іноді дуетом або тріо. На відміну від пісні, мелодія романсу може змінюватися залежно від тексту. Перші українські романси виконували мандрівні дяки, студенти, представники козацької старшини. Авторство кількох старовинних романсів приписують гетьману Івану Мазепі, який, за переказами, був непоганим музикантом.

Одним з найвідоміших авторів ранніх романсів був також козак Семен Климовський. Вважається, що йому належить поетичний текст і музика відомої пісні „Їхав козак за Дунай”, обробку якої згодом виконав великий Бетховен:

Їхав козак за Дунай

„Білих ручок не ламай,
Ясних очок не стирай,
Мене з війни со славою
К собі дожидай!”

— Не хочу я нічого,
Тільки тебе одного,
Ти будь здоров, мій миленький,
А все пропадай!

В XVIIІ столітті дуже популярними були пісні Григорія Сковороди (1722—1794 рр.), визначного просвітителя-гуманіста, філософа і поета. Відомо, що Сковорода мав музичну освіту, тож він, вірогідно, створив і деякі мелодії до власних віршів.

В основу багатьох романсів першої половини XIX століття лягли вірші першого класика української літератури Івана Котляревського (1769—1838 рр.). Особливо популярними були пісні з його драми „Наталка Полтавка”. Мелодії до них, скоріш за все, були створені невідомими музикантами-любителями.

Серед улюблених українських романсів XIX століття також твори на вірші Віктора Забіли, музику до яких написав М.І. Глінка, Євгена Гребінки, Мирона Маркевича, Леоніда Глібова, Степана Руданського, Івана Франка та інших. Один за кращих народних творів літературного походження — пісня „Реве та стогне Дніпр широкий” на вірші Тараса Шевченка, музику якої створив Д. Крижанівський:

Реве та стогне Дніпр широкий

2. І блідий місяць на ту пору
Із хмари де-де виглядав.
Неначе човен в синім морі,
То виринав, то потопав. (2)

3. Ще треті півні не співали,
Ніхто ніде не гомонів.
Сичі в гаю перекликались,
Та ясен раз у раз скрипів. (2)

На формування жанру пісні-романсу великий вплив мали народні ліричні пісні. Від них українські романси взяли мелодичну яскравість, гнучкість, досить широкий діапазон. Ці пісні звучать переважно в мінорі (гармонічному і мелодичному), в помірних темпах. В цих піснях переважає тридольність, інколи вони подібні до вальсів. Інструментальний супровід нескладний, його виконували на фортепіано, гітарі, бандурі, або ж грав невеликий інструментальний ансамбль. Іноді замість супроводу (або разом з ним) до голосу соліста приєднується ще один або два голоси.

Літературне походження має також інша група пісень, до якої входять революційні і патріотичні пісні, а також гімни. Визначальна риса цих пісень — маршовість, енергійність, масовість. Вони мають строфічну (куплетну) будову, частіше з приспівом, переважають мелодії широкого діапазону, рух по звуках тризвуків, чіткий, часто пунктирний ритм, помірний темп. Виконуються такі пісні хором, багатоголосно. Найбільш відомі з них — „Шалійте, шалійте, скажені кати” з музикою А. Вахнянина на слова О. Колесси, „Вічний революціонер” М. Лисенка на вірш І. Франка, а також „Ще не вмерла Україна” М. Вербицького з текстом П. Чубинського, якій судилося стати національним, а згодом і державним гімном України. За змістом гімн — це ніби „візитна картка” народу і країни, музичне втілення його прагнень і переконань.

Ця пісня була створена в 1864 році як відповідь українського мистецтва на жорстокі заборони національної культури, переслідування і утиски з боку влади Російської імперії. Спершу вона набула популярності в Галичині, пізніше поширилася по всій Україні, де її протягом довгого часу співали здебільшого таємно. Лише після здобуття Україною незалежності, в 1991 році, Верховна Рада затвердила цю пісню гімном нашої держави, музичним „гербом” країни і народу:

Гімн України

Серед інших патріотичних пісень особливе місце належить „Молитві за Україну” на слова О. Кониського, музику до якої написав М.В. Лисенко. Величне, піднесене звучання цього твору, написаного в традиціях православного хорового співу, робить його справжнім духовним гімном держави.

◀  Попередня тема   ♬   Наступна тема  ▶