Українська і зарубіжна музична література. 14

Українська і зарубіжна музична література

Другий рік навчання

Тема 14. Жартівливі й сатиричні пісні

Здавна життя українців супроводжували жарт, гумор, здоровий сміх. Помітне місце відведене їм і в народній пісенній творчості. Елементи гумору присутні в піснях багатьох жанрів — обрядових (зокрема щедрівках та весільних піснях), історичних, ліричних. Є також і окрема значна група пісень, що має певні особливості. Це гумористичний зміст, виключно побутова тематика, а також те, що ці пісні неодмінно потребують слухача.

Виконуються жартівливі пісні зазвичай одноголосно. Вони численні за кількістю і розмаїті за тематикою. Головні герої таких творів — дівчата, парубки, молодиці, їх чоловіки, куми, діди, баби. Від добродушного гумору до в’їдливого глузування — такий широкий діапазон настроїв у цих піснях. Одна з найбільш поширених тем — женихання та залицяння:

Дівка в сінях стояла

2. Як до тебе ходити,
Тебе вірно любити?
В тебе батько лихий, (2)
Серце моє! (2)

3. Батька вдома немає,
У шиночку гуляє,
А ти, серце, ходи,
Мене вірно люби,
Серце моє! (2)

4. Як до тебе ходити,
Тебе вірно любити?
В тебе мати лиха, (2)
Серце моє! (2)

5. Матері вдома немає,
На хрестинах гуляє,
А ти, серце, ходи,
Мене вірно люби,
Серце моє! (2)

Найчастіше такі пісні побудовані у формі діалога дівчини з хлопцем:

І шумить, і гуде

2. Обізвався козак на солодкім меду:
Гуляй, гуляй, дівчинонько, я додому проведу! (2)

3. — Не веди ж ти мене, не прошу я тебе,
Бо лихого мужа маю, буде бити мене! (2)

Нерідко в них згадують сімейні незгоди, а особливо нерівні шлюби. Іронією сповнені пісні про старих дідів, які, покладаючись на своє багатство, сватаються до молодих дівчат. Діалог може поєднуватися з розповіддю:

Ой під вишнею

2. І просилася, і молилася:
„Пусти мене, старий діду, на вулицю погулять!” (2)

3. „Ой і сам не піду, і тебе не пущу,
Бо ти мене, старенького, та й покинеш на біду. (2)

4. Куплю тобі хатку, і ще сіножатку,
І ставок, і млинок, і вишневенький садок!” (2)

5. „Ой не хочу хатки, ані сіножатки,
Ні ставка, ні млинка, ні вишневого садка!” (2)

Так само в піснях висміюються й негарні багачки “з кіньми та волами”, яким протиставлені красиві та роботящі бідні дівчата:

За городом качки пливуть

2. Бідні дівки заміж ідуть
З чорними бровами,
А багаті дома сидять
З кіньми та волами. (2)

Жартівливі й сатиричні пісні сповнені кепкування з різних людських недоліків. В постійно звучить порівняння бідних і багатих, щедрих і скупих, роботящих і ледарів, скромних і хвалькуватих. Так створюється колективна думка про народну мораль, етику й естетику:

Грицю, Грицю, до роботи

2. Грицю, Грицю, молотити —
Гриць нездужає робити…
Грицю, Грицю, врубай дров —
Ка-хи, ка-хи, не здоров!

3. Грицю. Грицю, роби хліб —
Боже ж правий, щось охрип.
Грицю, Грицю, до Марусі —
“Зараз, зараз уберуся!”

Жартівливі пісні мають строфічну (куплетну) будову, зазвичай з приспівом, чітку ритміку, просту мелодію, переважно в мажорі або паралельно-змінних ладах (мажор-мінор). Ці особливості зближують їх з танцювальними піснями, бо й жартівливі також часто виконуються як приспівки до танцю:

Од Києва до Лубен

2. Од Ніжина до Прилуки
Та побила закаблуки.
    Приспів.

3. Од Полтави до Хорола
Черевики попорола.
    Приспів.

Джерела жартівливих і сатиричних пісень слід шукати у мистецтві скоморохів, а пізніше кобзарів. З XVII століття цей жанр почав поширюватися у школярсько-дяківському середовищі. На відміну від ліричних пісень про кохання і родинне життя, які можуть виконуватися і в гурті і на самоті, жартівливі розраховані на співучасть, на те, щоб дотеп, жарт був почутий, розрадив і розвеселив слухачів. Оскільки ці пісні адресовані не собі, а присутнім, виконання їх потребує певного артистизму.

◀  Попередня тема   ♬   Наступна тема  ▶