Українська і зарубіжна музична література. 3

Українська і зарубіжна музична література

Другий рік навчання

Тема 3. Античне мистецтво. Мистецтво Стародавньої Греції

Античне мистецтво (латинською „стародавнє”) – це мистецтво Стародавньої Греції та Стародавнього Риму. Епоха античності охоплює період з ІІІ тис. до н.е. до середини V ст. н.е.

Мистецтво Давньої Греції – одне із найзначніших явищ світової художньої культури. Давні греки створили мистецтво, досконале за формою, зрозуміле не тільки еллінам, але і всім іншим народам. Змінилася мета мистецтва. Давньогрецькі майстри створювали свої шедеври, щоб приносити радість живим, а не супроводжувати померлих в потойбічному світі. В образотворчому мистецтві грекам вперше вдалося втілити людські почуття.

Передумовою, ґрунтом грецького мистецтва стала міфологія – переробка в народній фантазії явищ природи і суспільних стосунків. Деякою мірою давньогрецька культура має витоки в мистецтві попередніх цивілізацій, зокрема Стародавнього Єгипту.

Мистецтво Давньої Греції виросло з Крито-Мікенської (або егейської) культури, яка виникла на початку II тис. до н.е. Особливість Крито-Мікенського мистецтва, що залишило прекрасні пам’ятки архітектури, прикрашені настінним живописом і рельєфами, у своєрідному розумінні життя природи, увазі до внутрішнього світу людини.

Кносський палац на острові Крит, розписаний фресками з зображеннями бога-бика і ритуального бою з ним, мабуть, став причиною виникнення грецького міфу про Лабіринт і Мінотавра – людину-бика, який вимагав людських жертв. Витончені фрески на стінах будинків острова Санторин зображують давні релігійні ритуали, які, судячи з розписів, супроводжувалися грою на музичних інструментах. Це було суспільство матріархату – влади жінки в роді. Культуру Криту називають також мінойською – за ім’ям міфологічного царя Міноса.

Мікенське (або ахейське) мистецтво – це пам’ятки міст Мікени і Тіринф на півострові Пелопоннес. Ці міста, розташовані в горах, обнесені могутніми стінами, форми палаців суворі і прості, образи мікенських розписів статичні, масивні, важкі, повні впевненості і внутрішньої сили. У цьому суспільстві панував патріархат – головою роду був чоловік.

У XIII–XII століттях до н.е. Крито-Мікенська культура зникла. Її відгомони збереглися в поемах Гомера „Іліада” і „Одіссея”. Аж до VIII століття до н.е. продовжувалася епоха „темних віків”, після якої почалось могутнє відродження грецької культури, яка представлена переважно зразками образотворчого мистецтва й архітектури, а також театром.

У своєму розвитку мистецтво Стародавньої Греції пройшло кілька етапів: геометрику, що залишила по собі схематичні бронзові статуетки та великий керамічний посуд, архаїку, коли склалися основні принципи давньогрецької архітектури й скульптури, класику, від якої збереглися найдосконаліші зразки античного мистецтва. Епоха еллінізму – це часи, коли світом поширилася художня система греків, їхній стиль і традиції.

З письмових джерел, а також творів скульптури й розписів відомо, що жодне свято в Греції не обходилося без музики, співу і танцю. За міфами, ці мистецтва були підвладні Аполлону Мусагету і музам: Евтерпі, Ерато, Полігімнії, Терпсихорі. Міфи розповідають про легендарних музикантів Орфея, Марсія та інших.

Давні народні пісні зародилися, ймовірно, у трудових процесах. Відомо, що кожен вид робіт супроводжувався особливою піснею. Пізніше виникли календарні і побутові обрядові пісні, пісні на честь богів, а також ліричні. Збереглися імена поетів, які складали ліричні пісні: Піндар, Івік, Сафо. З любов’ю і шаною ставилися греки до творчості мандрівних співців – аедів (грецькою „співак”) і рапсодів (грецькою „складаю пісню”).

Музика Давньої Греції була здебільшого вокальною, інструменти лише супроводжували спів. Улюбленими інструментами були струнні щипкові: формінга, ліра, кифара, арфа, з духових – флейта Пана (сиринкс), авлос – простий і подвійний, труби. Ударні інструменти греків – кімбалон (кимвал), тимпан, дзвони та інші. Ще в III столітті до н.е. у Греції був винайдений водяний орган.

Музика була необхідною складовою частиною навчання і виховання дітей. Філософ Платон стверджував, що „як гімнастика випрямляє тіло, так музика виправляє душу”. Вже в III столітті до н.е. у Греції з’явилися перші музичні школи. До нас дійшли імена видатних музикантів: Терпандра, Олімпа, Фалета. Теорією музики займалися видатні вчені: Піфагор, Аристотель, Евклід, Демокріт. Дотепер в усьому світі користуються поняттями й термінами, які виникли в Греції: „мелодія”, „гармонія”, „ритм”, „гама”, „оркестр”, але ми можемо лише здогадуватися, як звучала музика в ті часи. Нечисленні фрагменти записів музики, що збереглися, зроблені буквами, які вказують на висоту звука без визначення тривалості.

Так само серйозно ставилися греки і до мистецтва танцю. Дуже любили хороводи – спів з танцями, з якого пізніше виникла пантоміма, а потім і театральна дія. Мистецтву танця обов’язково навчали і хлопчиків, і дівчаток. До танцівників, які виконували пантоміми, ставили дуже високі вимоги: вони повинні були мати бездоганну статуру, бути тренованими, дотепними, освіченими.

◀  Попередня тема   ♬   Наступна тема  ▶