Українська і зарубіжна музична література. 4

Українська і зарубіжна музична література

Другий рік навчання

Тема 4. Античний театр

Переважна більшість творів давньогрецького мистецтва, включно з музикою, була присвячена богам, які, на відміну від звіроподобних богів Давнього Сходу, були дуже схожі на людей. У V столітті до н.е. музика, спів і танець, з’єднавшись з поезією, породили театр.

Перші театральні вистави пов’язували зі святами на честь бога виноробства Діоніса – діонісіями. У перший день жертвоприношення цапа на честь бога супроводжувалося хоровим співом гімнів – дифірамбів. Потім змагалися хори. Згодом до хорового співу, що супроводжувався танцями, додалися діалоги. На початку керівнику хору – корифею – відповідав один актор. Так, з урочистої частини свята виникла трагедія (у перекладі – „пісня цапа”). Актор, що відповідав хору, був одночасно і драматургом – автором тексту. Виконували ці дійства виключно чоловіки. Покровителькою трагедії вважалась муза Мельпомена.

Родоначальником класичної давньогрецької трагедії вважають Есхіла, який вивів перед глядачами другого актора, що помітно пожвавило сценічну дію. У трагедіях Софокла грають уже три актори, дія ще більш ускладнюється. Трагедії Софокла „Антигона” і „Електра” зустрічаються і в репертуарі сучасних театрів.

У трагедіях Еврипіда люди зображуються такими, як у житті, тобто реальними. Міфи є лише приводом для відображення людських проблем. Помітно зменшується значення хору, трагедія відривається від релігійних коренів. Найвідоміші трагедії Еврипіда – „Медея”, „Гекуба”, „Кіклоп”. Давньогрецька комедія виникла з народно-ігрової частини діонісових свят. „Батьком” класичної комедії вважають Аристофана. У комедіях використовувалися елементи народних видовищ: клоунада, передражнювання і тому подібне. Люди і навіть боги часто зображувалися сатирично. Музою комедії була Талія.

У Давній Греції з’явилася і сама будівля театру – приміщення для вистав. Багато давньогрецьких театрів збереглися до наших днів майже цілими. Майданчик для виступів – орхестра – споруджували біля підніжжя пагорба, на якому ставили сидіння. Так виникло приміщення для глядачів – театрон. На протилежному від глядачів боці робили криту будівлю – скену, що служила роздягальнею для акторів. Пізніше перед скеною стали будувати підмостки – проскеніон. Ці елементи обов’язкові і в сучасних театрах. У давніх театрах використовувалися декорації і театральна техніка, під час будівництва театральних споруд велика увага приділялася акустиці.

Для музичних і поетичних змагань зводилися особливі будівлі – одеони. На відміну від театрів, вони були критими. У давньогрецькому театрі склалися умовні види театральних костюмів для трагедії – яскраві хітони, високе взуття – котурни. У комедіях актори виступали в повсякденному одязі. Кожній ролі відповідали особливі маски, за якими глядачі дізнавалися про характери дійових осіб.

Тоді ж виникли і перші театральні професії. Спочатку драматург був одночасно і актором, і режисером, і автором музики. Пізніше з’явилися професійні актори, які мали пошану і привілеї: їх звільняли від військової служби і від сплати податків. Першими спонсорами і продюсерами були хореги – забезпечені громадяни, котрі за дорученням влади на власні кошти здійснювали постановки. Хореги знаходили режисера-постановника – дідаскала, хормейстера – хородідаскала, а також акторів і музикантів. Виконання обов’язків хорега вважалося честю.

Театр Давньої Греції був демократичний, загальнодоступний. Спочатку вхід був безкоштовним. Згодом були введені недорогі театральні квитки. За часів правління Перикла в Афінах біднякам виплачували особливі гроші на видовища – теорикон.

Про роль театру в житті суспільства писали видатні державні діячі та філософи Стародавньої Греції, зокрема, Аристотель, якого вважають засновником теорії театру.

В II–I століттях до н.е. Греція й елліністичні держави були завойовані Римом. Останній етап розвитку античного мистецтва відбувався вже в рамках давньоримської культури.

◀  Попередня тема   ♬   Наступна тема  ▶