Українська і зарубіжна музична література. 7

Українська і зарубіжна музична література

Другий рік навчання

Тема 7. Мистецтво Візантії

Епоха середньовіччя

Середньовіччя — це історична епоха, що настала після загибелі Західної Римської імперії і передує епосі Відродження. Середньовіччя в Європі продовжувалося майже десять століть. Початком його вважають завоювання наприкінці V століття Західної Римської імперії племенами варварів, що прийшли з Центральної Європи й Азії. Велике переселення народів стало одним із джерел культури середніх віків нарівні з пізньою античністю.

У становленні мистецтва середніх віків головну роль грало християнство, що згуртувало середньовічне суспільство.

Прийнято розрізняти раннє середньовіччя — з V століття до середини XI століття і зріле середньовіччя — із середини XI століття, до початку епохи Відродження.

Мистецтво Візантії

Візантійська держава існувала з IV століття до 1453 року, коли вона була завойована турками. До її складу входили великі території — Мала Азія, Балканський півострів, Сирія, Палестина, Єгипет, деякі землі в Італії. Основою Візантії була територія колишньої Давньої Греції, державною мовою — грецька, але в культурі Візантії своєрідно сполучалися старі традиції елліністичних держав і Близького Сходу.

Державною релігією Візантії було християнство. Це вчення в епоху свого зародження переслідувалося, перші християни, які жили на території Римської імперії, таємно збиралися в катакомбах — лабіринтах похоронних печер. Імператор Костянтин, який заснував нову столицю Константинополь, зробив християнство опорою державної влади.

В епоху Раннього середньовіччя, коли західна імперія занепала, у Візантії збереглися великі і багаті міста, високий рівень будівництва. Найбільш значна пам’ятка цього часу — собор святої Софії в Константинополі, побудований у VI столітті.

У Візантії дуже велике значення надавалось оздобленню інтер’єра храму. Стіни, склепіння і стовпи храмів покривали мозаїки і фрески. Перші християни відмовлялися від скульптури, тому що статуї, можливо, нагадували б язичницьких богів, однак поширювалися ікони, що вели початок від надгробних портретів. Сформувалися усталені правила створення ікон — іконографічний канон. Фігури зображувалися плоскими, використовувалася зворотна перспектива, кожний колір мав умовне символічне значення. Всі ці канони перейшли згодом в іконописне мистецтво Русі.

Музика Візантії, як і вся її культура, поєднала в собі вплив різних традицій. Відомо, що музикою супроводжувалися царські виходи і прийоми, урочисті події. І в храмах, і при дворі часто виконувалася духовна музика. Виникли жанри, що мали пізніше широкий розвиток: гімни, тропарі, кондаки, антифони. З IX століття у Візантії вже був нотний запис — невменна нотація. Збереглися імена кількох візантійських композиторів, найвідоміший з них — Іоанн Дамаскін.

Культура Візантії протягом своєї історії кілька разів переживала періоди розквіту й занепаду, але в цілому візантійське мистецтво, подібно до мистецтва єгиптян, затвердивши свій стиль, в основі своєї залишалося до кінця незмінним.

Внутрішні протиріччя і зовнішні вороги поступово знесилили Візантію. Після розгрому Константинополя турками в 1453 році місто перейменували на Стамбул, багато його жителів перебралися в Італію або на Русь, де збагатили місцеву культуру своїми традиціями. Навіть завойовники-турки не руйнували прекрасні візантійські храми, а використовували їх як мечеті.

Життя візантійського мистецтва виявилося довшим за життя візантійської імперії. Елементи культурної спадщини Візантії, особливо створеного візантійцями комплексу храмового дійства, тією чи іншою мірою успадкували майже всі східнохристиянські країни — Русь, Болгарія, Греція, Югославія, Вірменія, Грузія. Не випадково візантійську імперію називали „золотим мостом між Сходом і Заходом”.

◀  Попередня тема   ♬   Наступна тема  ▶