Українська і зарубіжна музична література. 12

Українська і зарубіжна музична література

Другий рік навчання

Тема 12. Музика відродження в Північній Європі

У країнах Північної Європи — Нідерландах, Франції, Німеччині та інших — на відміну від Італії, не було античних пам’яток. Ренесанс у цих країнах — не відродження древніх ідеалів, а мистецтво, що зародилося під впливом Італії.

У Північній Європі нова культура сформувалася під впливом готики, її становлення відбувалося в традиціях християнства. Вважалося, що образ Бога відбитий у земному світі, який є продовженням світу небесного. В італійському Відродженні людина розглядалася як вершина розвитку світу, найдосконаліше творіння Бога. У Північному Відродженні людина теж прекрасна і велична, але не більше, ніж будь-який інший прояв природи.

Нідерланди епохи Відродження — це територія, на якій зараз розташовані Голландія, Бельгія і Люксембург. У середні віки трудівники Нідерландів перетворили цю бідну землю на квітучий край, що славився торгівлею і ремеслами.

Нове мистецтво зародилося в Нідерландах у XIV столітті. XV–XVI століття в Нідерландах — час розквіту хорової поліфонічної музики, що увібрала в себе традиції багатьох країн. Цьому сприяли широкі торгові і культурні зв’язки нідерландських міст, їх багате музичне життя, а також добре поставлена музична освіта в метризах — закритих школах-притулках.

Серед майстрів хорової поліфонії Нідерландів найбільш відомі Гійом Дюфаї, Жоскен Депре, Орландо Лассо. Всі вони, спираючись у своїй творчості на народну мелодику Нідерландів, були в той же час добре знайомі з музикою композиторів Італії, Франції, Німеччини і використовували їхній досвід у своїй творчості. Великі композитори Нідерландів писали не тільки церковну, але і світську музику, їхні твори любили і при дворах королів, і в народі.

Нідерландська поліфонічна школа дуже вплинула на розвиток музичної культури Європи, здобутки цих композиторів широко використовували музиканти наступних епох.

Наприкінці XVI — початку XVII століть центром економіки і суспільно-політичного життя стала Голландія. Найбільш яскравий музикант і композитор цього часу — органіст Ян Пітерс Свелінк.

Початок епохи Відродження у Франції збігся з важким періодом її історії — Столітньою війною. Мистецтво французького Відродження, спираючи на форми готичного мистецтва, шукало нові принципи. У французькій літературі це проявилося у творчості сатирика Франсуа Рабле, поета Франсуа Війона, у вишуканій поезії Ронсара і філософії Монтеня.

Як і в Італії, нові риси французької музики проявилися насамперед у народній пісні. Виникли нові жанри — ноелі (пісні на релігійні тексти), ле (одноголосі пісні з супроводом), шансон (багатоголосні пісні). Першим композитором французького Відродження став Гійом де Машо (XIV століття), що написав багато як церковної, так і світської музики. Вершиною в музиці французького ренесансу вважається творчість Клемана Жанекена (1485–1558 рр.), який, як припускають, був учнем Жоскена Депре. Крім церковних творів, Жанекен залишив біля двохсот вісімдесяти пісень-шансон, у музиці яких широко використовуються французькі народні мелодії.

Крім ідей гуманізму в епоху відродження існували й інші ідейні впливи, зокрема протестантизм, або Реформація, яка була спрямована на боротьбу з диктатурою католицької церкви. Різновидом протестантизму у Франції був рух гугенотів. З приходом у Францію протестантського руху і початком релігійних воєн наприкінці XVI століття в церковній музиці виник новий напрямок — гугенотські псалми, в яких композитори відмовлялися від латини і поліфонії, надаючи перевагу одноголосному співу.

У XV–XVI століттях Німеччина була державою, роздробленою на безліч князівств. Імператор обирався з’їздом князів і коронувався Папою Римським. У Німеччині особливо сильна була залежність від Рима і ворожість її жителів до католицизму, тому рух Реформації, очолений на початку XVI століття Мартіном Лютером, підтримала велика частина населення.

На початку епохи Відродження в Німеччині вже було добре розвинуте пісенне мистецтво. Народні пісні збирали і записували, а потім використовували у своїй творчості професійні музиканти. До цього джерела звернулися і діячі Реформації, які вважали, що необхідна реформа церковної музики. На думку Мартіна Лютера, який непогано знав музику, для церковного співу необхідні були проста і ясна мелодія, рівний нескладний ритм, чітка форма. Тексти молитов виконувалися німецькою мовою. Так виникли протестантські хорали, мелодії до яких підбирали Мартін Лютер і його друг Йоганн Вальтер, пристосовуючи народні наспіви. Для деяких хоралів Мартін Лютер писав музику сам.

Хорали виконувалися одноголосно чи чотириголосними акордами з мелодією у верхньому голосі. Створювалися токож складні поліфонічні твори на основі хоральних мелодій. Хорал вплинув і на інструментальну, особливо органну музику. Виникли художні обробки хоральних наспівів для органа та інших інструментів у вигляді варіацій і прелюдій.

Збереглися також зразки професійної світської музики німецького Відродження. Це танцювальна музика, багатоголосні пісні з акомпанементом, твори для лютні, яку дуже любили також і в цій країні.

З епохою Ренесансу пов’язана і творчість мейстерзингерів — міських ремісників, які складали пісні. Найвідоміший з них, швець Ганс Сакс, написав біля шести тисяч пісень.

◀  Попередня тема   ♬   Наступна тема  ▶