Українська і зарубіжна музична література. 1

Українська і зарубіжна музична література

Третій рік навчання

Тема 1. Витоки й художні особливості класицизму

У XVII столітті, під час розквіту італійського бароко, у мистецтві Франції визначився інший стиль – класицизм (від латинського слова classicus, що значить „зразковий”), який охоплював усі види мистецтва та літератури. Виникнення класицизму було пов’язане, з одного боку, з появою нового філософського напрямку – раціоналізму (від латинського rationalis – розумний), що визнавав основою пізнання розум людини. Одним з засновників раціоналізму був філософ Рене Декарт. З іншого боку, розвитку класицизму сприяла абсолютна монархія – лад, який запанував у Франції з приходом до влади Людовіка XIV і цілком підкорив життя держави волі короля.

Класицизм ґрунтувався на вивченні античних зразків. Вважалося, що закони краси можна осягти за допомогою розуму. Процес творчості полягав, насамперед, у дотриманні правил, встановлених під час вивчення давніх пам’яток. Правила розроблялися Королівськими Академіями. В XVII столітті у Франції з’явилися Академія театру, Академія живопису і скульптури, Академія музики, Академія танцю.

Класицизм був провідним напрямком у мистецтві Франції другої половині XVII століття. На початку XVIII століття сформувалася інша течія, що отримала назву рококо. Повернення класицизму в другій половині XVIII століття було пов’язане з поширенням ідей Просвітництва, представниками якого у Франції були філософи і письменники Дені Дідро, Жан Жак Руссо, П’єр Бомарше та інші. Просвітники знову звернулися до ідеалів античності. Головним призначенням літератури і мистецтва вони вважали виховання людини. Сформований на цій основі стиль одержав назву неокласицизм (тобто новий класицизм). Стиль ампір, що поширився на початку XIX століття, завершує розвиток європейського класицизму.

Музика і балет

Втілення в музиці героїчних, піднесених сюжетів, характерних для класицизму, вимагало великих форм. В другій половині XVII століття з’явилася французька опера. Засновником нового для Франції жанру став придворний композитор Жан Батіст Люллі (1632–1687 рр.), італієць за походженням. Люллі написав п’ятнадцять опер на античні сюжети, багато балетної музики. Відомі свого часу опери і балети на античні сюжети писав також композитор Жан Філіпп Рамо (1683–1764 рр.). Цей жанр одержав у Франції назву „лірична трагедія”. В другій половині XVIII століття „лірична трагедія” поступилася місцем новому жанру – комічній побутовій опері на сюжети з життя звичайних людей. Першою роботою в цьому жанрі стала опера видатного філософа епохи Просвітництва Жана-Жака Руссо „Сільський чаклун”. Кращі твори в жанрі комічної опери написав композитор Андре Ернест Модест Гретрі (1741–1813 рр.), найвідоміша з них – „Ричард Левове Серце”. Музика опер Гретрі нагадує побутові пісні і романси.

Класицизм помітно вплинув і на мистецтво танцю. Більш складною стала техніка, з’явилися стрибки і піруети. В другій половині XVII століття балетмейстер П’єр Бошан, виходячи з принципів виворітності, встановив п’ять позицій ніг, заклавши основи класичного балету. Цей танець орієнтувався на античні зразки, відбиті в пам’ятках образотворчого мистецтва.

  ♬   Наступна тема  ▶