Українська і зарубіжна музична література. 2

Українська і зарубіжна музична література

Третій рік навчання

Тема 2. Особливості стилю рококо

Цей напрям європейського мистецтва виник у результаті розвитку стилю бароко. У Франції він з’явився на початку XVIII століття, наприкінці правління Людовіка XIV. Популярність рококо була пов’язана зі змінами в житті суспільства. Аристократи сприймали життя як безупинне свято, і новий напрямок, що проявився у всіх видах мистецтва, повинен був прикрашати це життя. Термін „рококо” походить від французького слова rocaille, що значить „черепашка”. Назва розкриває найхарактернішу рису рококо – прагнення до складних форм, вигадливих ліній, надмірності прикрас. Мистецтво рококо побудовано на асиметрії, що створює враження занепокоєння і нестійкості. Цим рококо почасти нагадує стиль бароко. Але, на відміну від бароко, у рококо немає напруженої урочистості, форми рококо дрібніші, кольори більш м’які. Мета мистецтва рококо – не приголомшити, а розважити, справити приємне враження. Картини, скульптури і літературні твори стилю рококо створювалися переважно на любовні сюжети.

Музика

B XVIII столітті у Франції найулюбленішим інструментом став клавесин, для якого писали твори багато композиторів: Жак Шамбоньєр, Жан Франсуа Дандріє, Жан Філіпп Рамо та інші. Особливо багато працював у цьому напрямку Франсуа Куперен (1668–1733 рр.), який написав для клавесина більше 240 п’єс. Ці твори відрізняються ошатною грацією, найтоншою обробкою деталей, вони розкішно прикрашені, що характерне для стилю рококо. П’єси майстрів клавесинної мініатюри дуже різноманітні, у більшості зображують якісь предмети чи явища і мають відповідні назви („Очерети”, „Маленькі вітряки” Куперена, „Курка”, „Тамбурин” Рамо, „Зозуля” Дакена та інші). Найчастіше в таких п’єсах композитори використовували форму рондо або варіацій. Твори французьких композиторів для клавесина такі красиві і виразні, що і зараз їх охоче виконують піаністи.

◀  Попередня тема   ♬   Наступна тема  ▶