Українська і зарубіжна музична література. 5

Українська і зарубіжна музична література

Третій рік навчання

Тема 5. Вольфганг Амадей Моцарт (1756–1791)

Творчість Моцарта, одного з найвидатніших геніїв світової музичної культури, займає особливе місце у віденській класичній школі. В його творах класицистична стриманість і ясність з’єдналися з глибокою емоційністю. Моцарт уперше показав у музиці суперечливість внутрішнього світу людини.

Моцарт писав у всіх музичних жанрах, що існували за його часу. Він автор 15 опер, 41 симфонії, інших творів для оркестру, концертів для різних інструментів з оркестром, камерних ансамблів, фортепіанних творів, кантат і ораторій, пісень. В усіх жанрах композитор створив справжні шедеври музичного мистецтва.

На відміну від Гайдна, який майже не залишав Австрію, Моцарт із раннього дитинства подорожував багатьма європейськими країнами. Сприймаючи різні музичні впливи, він узагальнив у своїй творчості кращі досягнення світової музичної культури.

Вольфганг Амадей Моцарт народився в австрійському місті Зальцбурзі. Його батько, Леопольд Моцарт, служив музикантом в оркестрі архієпископа, писав музику, був прекрасним педагогом і став першим учителем сина. З трьох років Вольфганг почав грати на клавесині, виявляючи незвичайні музичні здібності, у п’ять написав перші твори. Коли хлопчику було шість років, він уперше вирушив у велику концертну подорож країнами Європи з батьком і старшою сестрою Марією Анною (в родині її називали Нанерль), теж талановитою клавесиністкою. Мандри юних музикантів-вундеркіндів (в перекладі з німецької диво-дитина) тривали кілька років. Родина відвідала Мюнхен, Відень, потім Париж, де вперше були видані сонати для скрипки семирічного композитора. У Лондоні Моцарт познайомився з музикою Генделя. Його другом став син І.С. Баха Іоганн Кристіан, який на той час жив у Англії. Під впливом музики цого композитора Вольфганг написав свої перші симфонії. З великим успіхом проходили виступи сім’ї Моцартів у Голандії і Швейцарії.

Повернувшись до Зальцбургу в 1766 році, Леопольд Моцарт посилено займається освітою сина. Вольфганг вивчає композицію, працює над концертними програмами, удосконалює іноземні мови — французьку, англійську, італійську, латинську. В цей час було написано багато творів Моцарта, серед них перші опери — „Вдавана простачка”, „Бастієн і Бастієна”.

З 1769 по 1772 рік Моцарт із батьком здійснюють концертну поїздку по Італії. Програми концертів складалися в основному з творів Вольфганга. Міланський оперний театр замовив юному композитору оперу „Мітрідат, цар Понтійський”, що мала великий успіх. Моцарта обирають почесним членом Болонської музичній академії і Філармонійної академії у Вероні. В Італії композитор продовжує свою музичну освіту під керівництвом відомого теоретика падре Мартіні.

З 1769 по 1781 рік Моцарт перебував на придворній службі в зальцбурзького архієпископа Ієроніма Колоредо. Виконання службових обов’язків заважало творчій діяльності композитора, який з великими труднощами отримував дозвіл на концертні турне. Вперше він спробував звільнитися в 1778 році. В пошуках роботи Моцарт з матір’ю відвідали кілька європейських міст, зокрема Мангайм, де був кращий на той час в Європі симфонічний оркестр, але несподівана смерть матері змусила композитора повернутися додому.

Лише в В 1781 році Моцарт залишив роботу в архієпископа. Першим з композиторів він вирішив відмовитися від служби і цілком присвятити себе музиці.

З 1781 року Моцарт живе у Відні. Композитор знайомиться з музичним життям австрійської столиці. Важливою подією цього періоду стало вивчення творів І.С. Баха, під впливом яких музика Моцарта стала більш глибокою і змістовною, зросла майстерність композитора. У Відні були написані його кращі твори — останні симфонії, опери „Весілля Фігаро”, „Дон Жуан”, „Чарівна флейта”. В інструментальній музиці, написаній у Відні, помітний вплив Гайдна, з яким Моцарт познайомився в 1786 році. Гайдн глибоко поважав свого молодшого колегу і вважав його найкращим у світі композитором.

Моцарт писав у Відні і безліч творів для клавіру, переважно сонат і концертів, здебільшого для власних виступів. Його вважали кращим віртуозом свого часу.

Незважаючи на творчі успіхи, життя Моцарта у Відні було матеріально незабезпеченим. Композитор помер у злиднях і був похований у загальній могилі для бідняків. Існує легенда, що через заздрощі його отруїв Антоніо Сальєрі, придворний композитор імператора. Останній твір Моцарта – „Реквієм”, трагічну заупокійну месу, композитор не встиг закінчити. „Реквієм” дописав один з його учнів.

Молодший син Моцарта, Франц Ксавер Вольфганг (1791–1844 рр.), талановитий і освічений музикант, близько тридцяти років прожив в українському місті Львові, сприяючи розвитку музичної культури цього міста. Франц Ксавер організував у Львові хор Товариства святої Цецилії, давав уроки музики, виступав з концертами. Син Моцарта, якого називали Вольфганг Амадей Молодший, відвідував також з концертами міста Київ і Житомир.

Оперна творчість Моцарта. Опера „Весілля Фігаро”

Моцарт писав опери протягом майже усього свого творчого життя. Опера приваблювала композитора можливістю показати стосунки між людьми, найглибші почуття і прагнення. В юності Моцарт писав опери в жанрах seria, buffa і австрійського зінгшпиля. В своїх більш пізніх творах композитор відмовився від розмежування опери на серйозну і комічну – з’явився музично-драматичний спектакль, в якому ці елементи переплетені.

На відміну від Глюка, в опері Моцарт вважав головною музику, а не літературний зміст, але в той же час надавав великого значення драматургії. В основі лібрето кращих опер Моцарта – не міфологічні сюжети, а літературні джерела.

Одна з особливостей оперної творчості Моцарта – виразність і багатогранність музичних характеристик дійових осіб. У кращих операх Моцарта – „Дон Жуан”, „Весілля Фігаро”, „Чарівна флейта” – правдивість і точність досягаються сполученням слова, сценічної дії і музичних (вокальних і оркестрових) засобів. Оперна творчість Моцарта сприяла створенню німецького національного оперного мистецтва, підготувала появу німецької романтичної опери.

Опера „Весілля Фігаро” була написана в 1786 році за п’єсою французького драматурга П’єра Бомарше „Божевільний день, або Весілля Фігаро”, переробленої італійським лібретистом Лоренцо да Понте. Лібрето було написане італійською мовою. (Російською мовою його переклав у 1875 році П.І. Чайковський.) Головна тема опери – кохання двох слуг графа Альмавіви, Сюзанни і Фігаро, і їхня боротьба за своє щастя. Моцарт створив у „Весіллі Фігаро” реалістичну комедію характерів. Кожна дійова особа – це живий персонаж з індивідуальною музичною характеристикою, багатою і різноманітною.

Увертюра до опери написана в сонатній формі без розробки, стрімким темпом і веселим святковим характером вона жваво передає настрій комедії, готуючи слухачів до пригод „божевільного дня”.

В образі Фігаро підкреслюється спритність, кмітливість, енергійність. Його музичні характеристики відрізняються активністю, рухливим темпом. Партія Фігаро доручена баритону. Арія Фігаро, з якою він звертається до пажа Керубіно, написана у формі рондо.

Музична характеристика хлопчика Керубіно, який мріє про кохання, розкривається в двох аріях, легких, ніжних і витончених. Партія Керубіно доручена меццо-сопрано.

Наречену Фігаро Сюзанна (сопрано) охарактеризовано ліричною і мрійливою музикою.

Закінчується опера радісним весільним святом.

Соната № 11 A-dur

Фортепіанна спадщина Моцарта містить 19 сонат, рондо, варіації, фантазії. Усі ці твори пов’язані з виконавською діяльністю композитора.

Соната № 11 Ля мажор була написана в 1779 році. Її особливість у тім, що в жодній з частин композитор не використав сонатну форму. Загальний настрій музики – світлий, ясний, ліричний.

Перша частина написана у формі варіацій. Після граціозної танцювальної теми звучать шість різнохарактерних варіацій.

Друга частина – менует, написаний у тричастинній репризній формі. За третьою частиною, написаної у формі рондо, закріпилася назва „Турецький марш”.

Фінал завершується світлою і урочистою кодою.

Симфонія № 40 g-moll

Це одна з трьох останніх, найбільш відомих симфоній Моцарта, написаних у 1788 році. Симфонія соль мінор, надзвичайно щира і виразна, стала одним із найпопулярніших творів світової музичної класики.

Перша частина написана в сонатній формі. Тема головної партії звучить сумно, схвильовано і ніжно.

Побічна партія, граціозна і вишукана, написана в паралельній тональності – Сі бемоль мажор:

Друга частина, Andante – це ліричний центр симфонії. Музика другої частини світла, спокійна, співучо-ласкава.

Третя частина, Менует, відрізняється вольовим і енергійним характером. Лише в середній частині, у тріо, з’являється легка і граціозна тема.

Стрімкий, схвильований фінал повертає слухачів до настроїв першої частини, однак у фіналі значніший контраст між темами, розвиток досягає більшої напруженості. Фінал – це кульмінація всього циклу.

На відміну від симфоній Гайдна, в яких цикл засновано на виразному контрасті частин, у симфоніях Моцарта головне – розвиток музичного образа.

Реквієм

Це останній твір Моцарта. Музика Реквієму глибоко трагічна. Повна скорботи перша частина Requiem aeternam („Вічний спокій”), сила і сувора енергія звучать у розділі Dies irae („День гніву”). Настрій світлого суму передає музика частини Lacrimosa („Слізна”). Головний образ Реквієму – страждаюча людина перед обличчям суворого Божого правосуддя.

◀  Попередня тема   ♬   Наступна тема  ▶