Українська і зарубіжна музична література. 6

Українська і зарубіжна музична література

Третій рік навчання

Тема 6. Людвіг ван Бетховен (1770–1827)

Музика Бетховена – одне з найзначніших явищ світової культури. У творчості Бетховена відбилися героїка і драматизм епохи Французької революції, що припала на роки його юності, прагнення до гуманізму, розуму і волі. Кращі твори композитора позначені енергією, силою, грандіозними масштабами.

Ясністю мислення, стрункістю форми, оптимістичним ставленням до життя музика Бетховена близька до традицій віденського класицизму. Однак у творчості композитора є й інші риси, характерні для романтичного мистецтва, що вже зароджувалось. Це вільне переосмислення звичних жанрів і форм, драматизм і яскрава емоційність, а також звертання до вокальної і фортепіанної мініатюри, прагнення до програмності в музиці.

Бетховен написав 9 симфоній, 11 увертюр для оркестру, у тому числі „Егмонт”, оперу „Фіделіо”, квартети, концерти, 32 фортепіанні сонати, пісні й інші твори. Протягом творчої діяльності композитор постійно шукав нові виразні можливості, домагаючись правдивого втілення почуттів і думок.

Людвіг ван Бетховен народився в грудні 1770 року в місті Бонні в родині придворного музиканта. Впевнившись в яскравих здібностях дитини, батько намагався зробити з нього маленького віртуоза на зразок Моцарта, але, на відміну від Леопольда Моцарта, батько Бетховена не був талановитим педагогом і незабаром припинив заняття. Якийсь час хлопчика навчали знайомі батька, і тільки в одинадцять років у Бетховена з’явився перший справжній учитель – Крістіан Готліб Нефе, який приїхав у Бонн керувати придворним музичним театром. Нефе познайомив учня з творчістю І.С. Баха, Г.Ф. Генделя, К. Глюка, Й. Гайдна, В. Моцарта та інших видатних композиторів. У дванадцять років Бетховен пише перший твір – варіації на тему марша композитора Дресслера.

Родина Бетховена жила в злиднях, і з одинадцяти років майбутній композитор був змушений залишити школу і працювати. Однак він багато займався самоосвітою, вивчав іноземні мови, читав класичну літературу, філософські праці Вольтера і Руссо. Якийсь час Бетховен відвідував лекції на філософському факультеті Боннського університету. Багато часу композитор приділяв творчості. За десять років, з 1782 по 1892 рік, Бетховен написав близько 50 творів, спробувавши сили в багатьох жанрах.

У 1787 році Бетховен уперше відвідав Відень і познайомився з Моцартом, який пророкував юному музиканту велике майбутнє. В 1792 році Бетховен переїжджає до Відня.

В перші роки життя у Відні Бетховен посилено займався композицією. Його вчителями були Й. Гайдн, А. Сальєрі, А. Альбрехтсбергер та інші відомі композитори. Бетховен багато виступав з концертами як віртуоз-піаніст, з великим успіхом виконуючи власну музику. Твори композитора відразу ж видавалися.

Протягом першого десятиліття у Відні Бетховен написав близько 100 творів у різних жанрах, серед них дві симфонії, двадцять сонат для фортепіано й інші. В музиці цих років уже помітна яскрава індивідуальність композитора.

В 1802 році Бетховен уперше відчув ознаки страшної хвороби – глухоти. Композитор був у розпачі, його відвідували думки про самогубство. Але, як відомо з листів Бетховена, його стримало тільки одне – мистецтво.

Час з 1802 по 1812 рік – найпродуктивніший період творчості композитора. Бетховен написав шість симфоній, музику до „Егмонта”, фортепіанні сонати „Апасіоната” і „Аврора”, багато інших творів. Музика цього періоду відрізняється міццю, силою і цілеспрямованістю. Тоді ж Бетховен шукає нові жанри у творчості. Композитор пише пісні на слова Ґете, обробки шотландських народних пісень, вокальний цикл „До далекої коханої”.

На цей час припадає знайомство Бетховена з російським послом в Австрії, українцем Андрієм Кириловичем Розумовським, відомим музикантом-аматором і меценатом. Розумовський дружив з багатьма віденськими музикантами, в тому числі з Гайдном і Моцартом. Андрію Кириловичу, який також став другом Бетховена, композитор присвятив три струнних квартети на теми українських народних мелодій і обробку української пісні „Їхав козак за Дунай” для голосу з фортепіанним тріо.

Останнє десятиліття життя Бетховена – найпохмуріша сторінка в його біографії. Глухота, що посилилася, унеможливлювала вільне спілкування з людьми, погіршилося здоров’я, до того ж у Відні послабшала зацікавленість серйозною музикою. Однак саме в цей час з’являються твори, позначені особливою мудрістю і глибиною. Вершина творчості Бетховена – його грандіозна Дев’ята симфонія, що закінчується незвичним на той час фіналом для солістів, хору й оркестру на текст оди „До радості” Фрідріха Шіллера.

Композитор помер у Відні 26 березня 1827 року після важкої хвороби, не здійснивши багатьох творчих задумів. „У мене таке відчуття, начебто я ще не написав жодної ноти”, – сказав він незадовго до смерті.

Фортепіанна творчість

Бетховен написав для фортепіано 32 сонати, 5 концертів, більше 20 циклів варіацій, близько 60 невеликих п’єс. Найулюбленіший жанр композитора – фортепіанна соната. Саме в сонатах Бетховена зароджувалися образи його майбутніх великих творів.

Соната №8 „Патетична” написана в 1798 році. Перша частина починається повільним, урочисто-похмурим вступом.

Головна партія в дуже швидкому темпі стрімка і неспокійна:

Побічна партія м’яка і мелодійна, але й у ній відчувається тривога і напруженість:

Кілька разів протягом першої частини виникає тема вступу. Їй відповідає енергійна і мужня головна партія.

Друга частина, Adagio cantabile – це зосереджений роздум про щось серйозне і значне. Благородна і велична мелодія звучить у середньому регістрі фортепіано:

У середньому розділі з’являється нова тема, більш динамічна. В репризі повертається музика першого розділу.

Фінал написаний у формі рондо-сонати. Мелодія рефрену дуже схвильована і виразна.

Фінал закінчується кодою, енергійною, вольовою і рішучою.

Соната № 14, широко відома як „Місячна”, створена в 1801 році. Новаторство композитора в цьому творі полягає вже в тім, що починається соната з повільної частини, до того ж написаної не в сонатній формі. Музика розповідає про невеселі роздуми, глибокий сум. Витончена середня частина нагадує граціозний танець в ритмі менуета. Драматичний конфлікт переноситься у фінал, повний бурхливих і трагічних образів, що стає центром змісту твору.

Соната №23 „Апасіоната” (з італійської – „пристрасна”) була закінчена в 1805 році. За масштабами вона наближається до симфонії. У цій сонаті також яскраво виявлена основна тема творчості Бетховена – боротьба людини з лихою долею. Ця ж ідея втілена й у П’ятій симфонії Бетховена.

Симфонічна творчість Бетховена. Симфонія № 5 c-moll

Симфонічна музика Бетховена –найбільш значна частина його творчої спадщини. Продовжуючи і розвиваючи традиції віденських класиків, Бетховен втілює у своїх симфоніях серйозні і глибокі думки, звертаючись своєю музикою до всього людства.

Симфонія №5 написана в 1808  році. У ній чотири частини. Перша частина відкривається короткою грізною темою, про яку сам композитор сказав: „Так доля стукає в двері”.

Цей мотив пронизує всю першу частину, неодноразово з’являючись у всіх її розділах. Головна партія являє собою розвиток початкового мотиву. Вона відрізняється ритмічною чіткістю і рішучістю:

Побічна партія починається закличним мотивом валторн соло. Потім мелодію проводять скрипки:

Перша частина симфонії закінчується великою кодою, в якій наполегливо звучить мотив долі.

Друга частина, Andante con moto, являє собою подвійні варіації. Це тимчасове припинення боротьби, спокійні роздуми. Перша тема співуча і зосереджена:

Друга тема нагадує революційні масові пісні:

В процесі розвитку композитор підкреслює риси, спільні для обох. тем. У коді з’являється нова мелодія, що поєднує їхні особливості.

У третій частині, скерцо, повертається настрій першої частини. Але в скерцо тема долі втрачає свою силу. В четвертій частині, що звучить після третьої без перерви, відчувається урочистість, радість перемоги, здобутої важкими зусиллями.

Така ідея симфонії – перемога в боротьбі зі злом і несправедливістю – характерна для багатьох творів Бетховена.

Увертюра „Егмонт”

Музику до трагедії Ґете „Егмонт” Бетховен закінчив у 1810 році. Події п’єси відбуваються в XVI столітті, коли народ Нідерландів повстав проти поневолювачів-іспанців. Боротьбу народу очолив граф Егмонт. Іспанці страчують Егмонта, але повсталий народ перемагає загарбників.

Увертюра – перший з десяти номерів музики до трагедії. Це одночастинний твір, написаний у сонатній формі. В увертюрі Бетховен показує основні моменти розвитку трагедії. У повільному вступі подано дві контрастні теми: перша грізна і важка, пов’язана з образом іспанців, друга жалісна і скорботна, що нагадує про страждання народу Нідерландів.

В експозиції головна партія, близька до другої темі вступу, звучить уже не жалісно, а рішуче. Побічна партія, яка дещо нагадує тему іспанців, урочиста і переможна. Музичними засобами композитор показує, як у нерівній боротьбі гине головний герой. Однак увертюра закінчується урочистою святковою мажорною кодою і малює картину грандіозної масової ходи.

◀  Попередня тема   ♬   Наступна тема  ▶