Українська і зарубіжна музична література. 5

Українська і зарубіжна музична література

Третій рік навчання

Тема 5. Романтизм у польській музиці

До XIX століття європейська музична культура розвивалося в основному в трьох центрах – Італії, Франції і князівствах Німеччини й Австрії. З XIX століття, у зв’язку з інтересом романтиків до національного фольклору, почали формуватися композиторські школи в Польщі, Угорщині, Росії, Норвегії й інших країнах Європи.

У Польщі, що наприкінці XVIII століття втратила державну незалежність, розквіт культури в XIX столітті був пов’язаний з національним визвольним рухом. У польській літературі революційний романтизм проявився у творчості письменників А. Міцкевича і Ю. Словацького, в музиці – у композиторів Ф. Шопена і С. Монюшко.

Творчість Ф. Шопена, першого польського композитора світового значення, була підготована діяльністю багатьох композиторів і музикантів – Михайла Огиньского, Йосифа Ельснера, піаністки Марії Шимановської, скрипаля Генріка Венявського. В їхній творчості традиції польської народної музики сполучалися з високим професіоналізмом.

Творчість Фрідеріка Шопена (1813–1849)

Головною темою у Шопена була тема його батьківщини. Образ Польщі проходить через усю творчість композитора. В своїх творах Шопен широко використовує характерні риси польської народної музики, часто звертається до національних танцювальних жанрів – мазурки і полонезу. При цьому вишуканість і витонченість його музики з’єднуються з щирістю і доступністю.

Шопен був прекрасним піаністом і музику писав майже винятково для фортепіано. Переважно це невеликі твори – мазурки і полонези, етюди, ноктюрни, експромти, вальси, прелюдії. До великих форм відносяться балади, скерцо, сонати, два концерти для фортепіано з оркестром. У фортепіанній музиці Шопену вдалося створити багато яскравого і нового, переосмисливши і збагативши вже відомі жанри.

Шопен народився біля Варшави в культурній польській родині. Його першим учителем був чеський музикант Войцех Живний. В п’ять років Шопен виконував нескладні п’єси на фортепіано, в сім років відбувся його перший виступ у Варшаві, тоді ж було видано один з перших творів. В дванадцять років Шопен був одним із кращих польських піаністів. Одночасно він здобув гарну загальну освіту, успішно закінчив ліцей, цікавився історією і літературою, вивчав польський музичний фольклор.

У дев’ятнадцять років Шопен закінчив Вищу школу музики у Варшаві, де його педагогом був І. Ельснер. На той час він був визнаний кращим польським піаністом.

В 1830 році Шопен виїхав за кордон. Незабаром після його від’їзду почалося польське повстання, жорстоко придушене російською владою. Шопен вирішив залишитися у Франції.

Другу половину життя композитор провів у Парижі. Його друзями стали видатні музиканти Ференц Ліст, Гектор Берліоз, письменники Оноре де Бальзак, Генріх Гейне, Адам Міцкевич, Жорж Санд, художник Ежен Делакруа. Кращі твори Шопена, першим виконавцем яких був він сам, написані саме в паризький період.

Після смерті Шопена поховали в Парижі, а його серце, за заповітом композитора, було відправлено до Польщі, на батьківщину, до якої Шопен прагнув до кінця своїх днів.

Фортепіанні твори

Багато творів композитор написав у ритмі польських народних і міських танців. Мазурка – це польський народний танець, в якому сполучаються молодецтво і вишуканість. У XIX столітті мазурка стала бальним танцем. Мазурки Шопен писав протягом усього життя, загалом їх близько шістдесятьох, різних за характером і настроєм. У багатьох мазурках помітний зв’язок з польською народною музикою: вживання народних ладів, басовий органний пункт як наслідування звучанню народних інструментів.

Полонез склався в XVII столітті як музика, що супроводжувала парадну ходу польської знаті. Пізніше полонез став бальним танцем, що поширився всією Європою. В полонезах Шопена звучить гордість за колишню велич Польщі і віра в її відродження. Один з найвідоміших його полонезів, A-dur, став музичним символом Польщі.

Вальси Шопена, на відміну від вальсів Шуберта, не призначені для побутового танцю. Це витончені романтичні мініатюри, вишукані і поетичні. Зазвичай кожний з вальсів Шопена побудовано на декількох музичних темах, об’єднаних загальними інтонаціями, як, наприклад, вальси cis-moll і e-moll.

Етюди в Шопена – не просто вправи для розвитку певного різновиду фортепіанної техніки. Кожний з етюдів Шопена – глибокий художній твір, в якому віртуозні технічні прийоми допомагають донести до слухача задум композитора. Знаменитий „Революційний” етюд c-moll, що вимагає від піаніста блискучої техніки лівої руки, з’явився як відгук на поразку повстання в Польщі, а чарівний ліричний етюд E-dur зачаровує дивною мелодійною красою.

Ноктюрн (у перекладі – нічна пісня) виник як один із жанрів церковної музики. Перші ноктюрни для фортепіано написав ірландський композитор Джон Філд. Ноктюрни Шопена відрізняються від творів його попередників глибиною змісту і виразністю. Всі вони засновані на темах, близьких пісенним мелодіям, ніжним і мрійливим.

Двадцять чотири прелюдії Шопена іноді називають енциклопедією його творчості. Кожна з цих п’єс – закінчена картинка, іноді дуже коротка, але завжди яскрава і вражаюча. Для кожної з них композитор знаходить особливі виразні засоби, що допомагають втілити його задум, донести до слухача різноманітні відтінки настроїв і станів людської душі.

Творчість Станіслава Монюшко (1819–1872)

Монюшко, молодший сучасник Шопена, увійшов до історії музики як засновник польської національної опери, а також творець польського романсу. Творчість цього композитора пов’язана з одним із найважчих періодів в історії Польщі. Після поразки повстання 1830 року найвидатніші діячі польської культури жили і працювали за кордоном, і лише деякі, в тому числі й Монюшко, залишалися на батьківщині і своєю творчістю продовжували боротьбу за національне самоствердження.

Монюшко народився в родині дрібного шляхтича Мінської губернії, з дитинства знав і любив народні пісні – польські, білоруські, українські. Музики його вчила мати, потім музична освіта продовжувалася у Варшаві, Мінську, Берліні. Після закінчення навчання композитор двадцять років служив органістом у місті Вільно, віддаленому від культурних центрів. В ці роки він написав збірки романсів, які назвав „Домашні пісенники” і свою найбільш відому оперу „Галька”.

У „Пісенники” увійшло більше 250 романсів. Вони написані в різних жанрах, найулюбленіший у композитора — баладний, пов’язаний з традиціями польської романтичної поезії.

Опера „Галька” відрізняється від опер сучасників композитора соціально-викривальним характером. Щирість і чистота простих селян протиставлені в ній облудності і бездушності шляхти. Композитор не використовує в опері народні мелодії, але вся музика заснована на інтонаціях і ритмах польського фольклору. В музиці, що характеризує селян, використані пісенні форми, вона проста і мелодійна.

Вперше опера була поставлена у Вільно в 1848 році. Через десять років вона була з величезним успіхом виконана у Варшаві. Монюшко одержав визнання як національний композитор, йому доручили керівництво Варшавським оперним театром.

Після „Гальки” Монюшко написав ряд опер і балетів, а також хорові твори на тексти Міцкевича. Але найвідомішою його роботою так і залишилася перша опера, що принесла йому славу не тільки в Польщі, але й далеко за її межами.

◀  Попередня тема   ♬   Наступна тема  ▶