Українська і зарубіжна музична література. 6

Українська і зарубіжна музична література

Третій рік навчання

Тема 6. Музична культура Угорщини

Кінець XVIII – початок XIX століття в Угорщині, як і в багатьох інших європейських країнах – час зростання національно-визвольного руху. Країна боролася за незалежність від Австрії. З цим пов’язаний розквіт угорської літератури і театру, прогрес у музичній культурі, увага до народної творчості.

Першим композитором, завдяки якому угорська музика одержала світове визнання, став Ференц Ліст (1811–1886 рр.), яскравий представник романтизму в музиці. Ліст був також геніальним піаністом, видатним диригентом, великим музично-суспільним діячем. Провідними в його творчості були фортепіанна і симфонічна музика.

Ліст народився в містечку Добор’ян у родині службовця князів Естергазі. Його першими музичними враженнями стали неповторно своєрідні угорські народні пісні і танці, а також музика угорських циган. Пізніше Ліст неодноразово звертався до цих мелодій у своїй творчості. Батько майбутнього композитора любив музику, грав на фортепіано і віолончелі, був знайомий з Гайдном і відомим піаністом Гуммелем. Він став першим учителем сина.

В дев’ять років Ліст уже давав концерти. Для продовження музичної освіти родина переїхала до Відня, де Ліст брав уроки в Карла Черні, учня Бетховена і Сальєрі. Завершував освіту юний музикант у Парижі. До консерваторії його, як іноземця, не прийняли, і Ліст брав приватні уроки. Великий вплив на формування його таланта мали видатні сучасники – Берліоз, Паганіні, Шопен. Під впливом віртуозного стилю Паганіні багато в чому сформувалося ставлення Ліста до фортепіано. Композитор відкрив нові можливості інструмента, наблизивши звучання рояля до могутності і виразності оркестру.

З 1835 по 1847 роки Ліст виступав із сольними концертами в багатьох європейських країнах. Він став найвідомішим піаністом Європи. З тріумфом проходили його концерти в Угорщині, де Ліста вітали як національного героя. Тричі композитор побував у Росії, давав концерти в різних містах, познайомився з багатьма російськими музикантами – Глінкою, Верстовським, Варламовим, Аляб’євим. Під враженням від цих поїздок з’явилися фантазії Ліста на теми російських і українських народних пісень.

Кар’єру піаніста, що концертує, Лист закінчив поїздкою по містах України. Свій останній концерт він дав у жовтні 1847 року в Єлисаветграді (Кіровоград).

З 1848 року Ліст припинив виступи й оселився у Веймарі, куди його запросили керувати театром. Завдяки зусиллям Ліста, Веймар перетворився на один з найбільших музичних центрів Європи. На сцені театру ставилися кращі сучасні опери і твори класиків, Ліст писав книги і статті, в яких викладав свої погляди на мистецтво.

Цей період став найбільш продуктивним у творчості композитора. У Веймарі з’явилися цикл фортепіанних п’єс „Роки мандрів”, у яких Ліст передав враження від картин природи, творів мистецтва, сцен з життя, а також вершина його фортепіанної творчості – соната h-moll. Створюються перекладання для фортепіано творів Баха, Бетховена, Берліоза, Шумана, Шуберта, Моцарта й інших композиторів – так звані транскрипції, п’ятнадцять „Угорських рапсодій” і „Етюди вищої майстерності” для фортепіано, Перший і Другий фортепіанні концерти, цикл п’єс „Розради”. Ліст пише симфонічні твори нового жанру – програмні „симфонічні поеми”, в яких весь твір побудовано на розвитку однієї провідної теми (принцип монотематизму). Найвідоміші з симфонічних поем Ліста – „Прелюди”, „Угорщина”, а також „Мазепа”, натхненна поезією В. Гюго і присвячена відомому герою історії України.

В 1861 році Ліст залишив роботу в театрі і жив поперемінно в Римі, Веймарі і Будапешті, займаючись створенням музики і педагогічною діяльністю. В останні роки життя композитор написав ораторії „Свята Єлизавета” і „Христос”, симфонії „Фауст” і „Данте”, цикл фортепіанних п’єс „Угорські історичні портрети”, в яких втілив образи суспільних діячів, письменників, композиторів своєї батьківщини, вокальні твори.

Важливе місце в житті Ліста в цей період займала суспільна діяльність. Він надавав підтримку передовим композиторам Чехії, Польщі, Норвегії, Іспанії. Особливе захоплення Ліста викликала творчість російських композиторів. Він листувався з багатьма з них і постійно просив надсилати нові твори.

Наприкінці життя Ліста ще більше зміцніли зв’язки композитора з батьківщиною. Він стає на чолі музичного життя Угорщини, багато виступає в Будапешті як диригент і піаніст. З ініціативи Ліста в Будапешті в 1875 році була створена Музична академія, першим президентом і професором якої він став.

У творчості Ліста провідними напрямками були фортепіанна і симфонічна музика. Творцем національної угорської опери став Ференц Еркель (1810–1893 рр.). Творчість цього композитора заснована на угорському фольклорі, а сюжети всіх його восьми опер пов’язані з історичними подіями і переказами Угорщини. Найвідоміші з опер Еркеля – лірико-драматична „Банк-бан” і героїко-романтична „Ласло Хуньяді”. Еркель був також талановитим піаністом і диригентом, займався суспільною діяльністю. Протягом чотирнадцяти років він керував у Будапешті Музичною академією і викладав у ній клас фортепіано. Діяльність Еркеля високо цінував Ліст.

Одночасно з Еркелем писав опери великий композитор і суспільний діяч Міхай Мошоньї (1814–1870 рр.). Ліст вважав Мошоньї „одним з найшляхетніших, мужніх і достойних представників угорської музики” і використовував деякі його теми у своїх творах.

Наприкінці XIX століття, після смерті Мошоньї, Ліста, Еркеля, музичні установи Угорщини надовго опинилися в руках іноземців, переважно австрийців. У них пропагувалися твори композиторів Австрії і Німеччини. Угорські національні традиції зберігалися в розважальній музиці, яку складали музиканти-аматори. Перебороти розрив між іноземним професіоналізмом і національним дилетантизмом випало видатному композитору XX століття Белі Бартоку (1882–1845 рр.), всебічно освіченому музиканту і одному з найвидатніших фольклористів. Одночасно з ним славу угорської музики усталив Золтан Кодай (1882–1967 рр.).

◀  Попередня тема   ♬   Наступна тема  ▶