Українська і зарубіжна музична література. 7

Українська і зарубіжна музична література

Третій рік навчання

Тема 7. Музична культура Чехії

З XVII століття Чехія була частиною австрійської імперії, що пригноблювала розвиток чеської національної культури. Багато чеських музикантів у XVIII і на початку XIX століття були змушені залишати батьківщину і працювати в різних країнах Європи. Велику роль у розвитку європейської музики зіграли чеські музиканти, які працювали в оркестрах Відня і Мангейма, композитори Ян Ваньхаль, Леопольд Кожелух, Йозеф Мислівечек, а також видатні педагоги, серед яких – перший учитель Шопена Войцех Живний.

З кінця XVIII століття, у зв’язку з піднесення національно-визвольного руху, більш активним стає музичне життя в столиці Чехії Празі, що поступово перетворилася на великий музичний центр. Спеціально для Празького театру була написана опера Моцарта „Дон Жуан”, на початку XIX століття відкрилася Празька консерваторія, кілька років оперним театром керував Вебер, у Празі гастролювали Ліст, Берліоз, Роберт і Клара Шуман. В середині XIX століття досягла високого розквіту і чеська національна музика. Це було пов’язано з творчістю двох найбільших композиторів – засновника національної класики Бедржиха Сметани і його соратника й послідовника Антоніна Дворжака.

Бедржих Сметана (1824–1884 рр.), засвоївши традиції європейської музики, на їхній основі зумів передати дух народного мистецтва. Працював композитор переважно в двох жанрах – опери і програмної симфонічної поеми. Прославився також як видатний піаніст, диригент і музично-суспільний діяч.

Дитинство майбутнього композитора пройшло в невеликих чеських містечках, де він вперше почув і полюбив народні мелодії. З чотирьох років Сметана почав грати на скрипці і фортепіано, з восьми – складати музику. У сімнадцять років він переїхав до Праги і вступив до консерваторії, після закінчення якої відкрив приватну музичну школу. Основні твори цих років – фортепіанні п’єси, багато з яких написані в жанрі народних танців: „Весільні сцени”, „Три поетичні польки”, „Три салонні польки”. У виданні цих творів брав участь Ліст, до якого Сметана звернувся по допомогу.

З 1856 по 1861 рік Сметана жив у шведському місті Ґетеборзі, куди його запросили на роботу, виступав як диригент і піаніст. Там же він створив перші симфонічні поеми.

З 1861 року композитор постійно жив у Празі, брав активну участь у культурному житті країни, пропагував твори слов’янських композиторів. Під його керуванням у Празі прозвучали опери Глінки „Іван Сусанін” і „Руслан і Людмила”, опера Монюшко „Галька”. Одна за одною з’явилися перші чотири опери композитора, найвідоміша з яких – комічна „Продана наречена”, написана на сюжет з життя чеського села і пронизана інтонаціями і ритмами народної музики. Музична драма „Лібуше”, створена на сюжет чеської легенди, вперше була поставлена в 1881 році на відкритті Національного театру в Празі.

З 1874 року Сметана важко занедужав. У зв’язку з утратою слуху він залишив диригентську діяльність, але продовжував писати музику. В останні роки життя композитор створив чотири опери, два квартети, вокальні твори, „Чеські танці” для фортепіано.

Найвидатніший твір цього періоду – цикл із шести симфонічних поем „Моя Батьківщина”, найбільш відома з який – „Влтава”. До кожної з поем композитор подає докладну літературну програму, в якій використовує історичний матеріал. Весь цикл – це щира романтична розповідь композитора про свою батьківщину.

Бедржих Сметана – засновник чеської композиторської школи. В його творчості сформувалися всі жанри чеської музичної класики.

Антонін Дворжак (1841–1904 рр.) продовжив традиції Сметани в створенні національної музики. Його музика дуже лірична, на стиль композитора великий вплив мали традиції романтиків. У творчості Дворжака представлені всі види й жанри музичного мистецтва – симфонії й опери, ораторії, камерно-інструментальна і вокальна музика.

Як і Сметана, у дитинстві Дворжак ріс в оточенні народних мелодій. У шістнадцять років він вступив до Празької органної школи, після закінчення якої грав у театральному оркестрі, служив органістом у церкві. В цей час були написані його перші твори, більшість з який не збереглася.

Найвідоміші твори Дворжака, написані в зрілий період творчості – опера „Русалка”, яку сам композитор назвав „ліричною казкою”, концерт для віолончелі з оркестром, збірки фортепіанних п’єс, „Слов’янські танці” для симфонічного оркестру. Поряд з чеськими танцями (полька, фуріант) серед них зустрічаються п’єси в жанрі сербського коло, польських краков’яка і мазурки, українського гопака.

У 90-х роках композитор багато концертував як диригент у багатьох містах Європи й Америки. На запрошення Чайковського, з яким Дворжака єднала дружба і глибока повага, у 1890 році композитор відвідав з авторськими концертами Москву і Петербург. З 1892 по 1895 рік Дворжак працював у Сполучених Штатах, куди його запросили як диригента і керівника Нью-Йоркської консерваторії. Там був написаний один із кращих творів композитора – симфонія „З Нового Світу”, в якій використовуються мотиви чеського, індіанського і негритянського фольклору.

Багато уваги Дворжак приділяв педагогічної діяльності. З 1890 року він керував класом композиції Празької консерваторії, а в 1901 році став її директором. Серед учнів Дворжака було багато відомих чеських композиторів і музикантів.

◀  Попередня тема   ♬   Наступна тема  ▶