Українська і зарубіжна музична література. 3

Українська і зарубіжна музична література

Зарубіжна музична культура кінця ХІХ – початку ХХ століття

Тема 3. Російська музика кінця ХІХ – початку ХХ століття

На межі ХІХ–ХХ століть завершився процес засвоєння російськими музикантами традицій, стилів і жанрів європейської культури. Петербурзька і Московська консерваторії давали високопрофесійну освіту композиторам і виконавцям, Імператорський Маріїнський театр в Петербурзі та Московська приватна російська опера, створена російським підприємцем і меценатом Савою Івановичем Мамонтовим (1841–1918 рр.), розвивали мистецтво музичного театру. Саме з виступів у театрі Мамонтова почалося творче життя геніального співака Ф.І. Шаляпіна, в цьому ж театрі почав диригентську діяльність С.В. Рахманінов. Мамонтов, прагнучи до художньо повноцінного оформлення оперних вистав, залучав до роботи в театрі видатних живописців, зокрема, І. Рєпіна, К. Коровіна, М. Врубеля, В. Сєрова та інших.

З небаченим успіхом в 1908–1914 роках проходили в європейських столицях гастролі артистів російської опери й балету – так звані Російські сезони за кордоном, організовані видатним театральним і художнім діячем Сергієм Павловичем Дягілевим (1872–1929 рр.).

В музиці російських композиторів цього часу поєднувались риси пізнього романтизму та імпресіонізму, позначався також вплив літературно-художній напрямків, зокрема, символізму. Водночас творчість найбільш талановитих музикантів відзначалась оригінальністю й неповторною своєрідністю.

В перші десятиліття ХХ століття в Росії, завдяки тісним контактам між музикантами різних країн, були відомі всі найважливіші явища західного мистецтва. Незважаючи на те, що після революційних подій 1917 року багато майстрів культури емігрували, до кінця 20-х років у Росії зберігалось насичене концертне життя.

На межі ХІХ–ХХ століть в Росії з’являються нові яскраві композитори. Серед них особливо помітне місце займають учні М.А. Римського-Корсакова А.К. Лядов, О.К. Глазунов, А.С. Аренський, учень П.І. Чайковського С.І. Танєєв, а також В.С. Калінніков.

Анатолій Костянтинович Лядов (1855–1914 рр.), диригент, педагог, музичний критик і композитор. В його творчості поєднались риси пізнього романтизму, імпресіонізму і російського фольклору. В 1878 році Лядов закінчив Петербурзьку консерваторію по класу композиції у М.А. Римського-Корсакова, в студентські роки перебував під сильним впливом композиторів „Могутньої купки”.

Найбільш цікаві твори композитора – мініатюри для фортепіано і п’єси для симфонічного оркестру („Баба-яга, „Кікімора”, „Чарівне озеро”, цикл „Вісім російських народних пісень”). Композитор створив також дві збірки хорових творів, кілька романсів і більше двохсот обробок російських народних пісень.

Олександр Костянтинович Глазунов (1865–1936 рр.), композитор, диригент, музичний критик і громадський діяч, педагог. Вивчав композицію під керівництвом М.А. Римського-Корсакова, з 1899 року професор, а з 1905 року – ректор Петербурзької консерваторії.

Серед творів Глазунова – три балети, чотири кантати, вісім симфоній та інші твори для симфонічного оркестру, інструментальні концерти, хори, романси. Разом з М.А. Римським-Корсаковим завершив незакінчені твори О. Бородіна, зокрема оперу „Князь Ігор”.

Антон Степанович Аренський (1861–1906 рр.), талановитий послідовник російських класиків, педагог. Закінчив Петербурзьку консерваторію по класу композиції у М.А. Римського-Корсакова, там же викладав більше десяти років.

Творчий спадок Аренського охоплює майже всі основні музичні жанри – три опери, балет, дві симфонії та інші твори. Найбільш вдалі у композитора камерні твори (квартети, тріо), а також п’єси для фортепіано і романси. Аренський написав також ряд творів для дітей.

Сергій Іванович Танєєв (1856–1915 рр.), композитор, піаніст, педагог, вчений-музикознавець. В 1875 році закінчив Московську консерваторію (по класу фортепіано у М.Г. Рубінштейна, по класу композиції у П.І. Чайковського). Після закінчення консерваторії став її професором, а потім директором. В музикознавчих працях досліджував традиції поліфонії строгого стилю.

В своїх творах Танєєв також широко використовував засоби поліфонії. Це проявилось в його кантатах „Іоанн Дамаскін” і „Після прочитанна псалма”, а також в чотирьох симфоніях, оперній трилогії „Орестея” за трагедією Есхіла, хорових, інструментальних і камерно-вокальних творах.

Василій Сергійович Калінніков (1866–1900 рр.), послідовник традицій „Могутньої купки” і „Чайковського”. Твори Каліннікова глибоко національні за змістом і музичною мовою, відрізняються яскравою і самобутньою мелодикою. Музичну освіту композитор отримав в Музично-драматичному училищі Московського філармонійного товариства, яке закінчив по класу фагота і теорії музики.

Найбільш відомий і часто виконуваний твір композитора – Перша симфонія, прем’єра якої відбулась в Києві в 1897 році, а також „Сумна пісенька” для фортепіано і романси.

◀  Попередня тема   ♬   Наступна тема  ▶