Українська і зарубіжна музична література. 3

Українська і зарубіжна музична література

Зарубіжна музична культура кінця ХІХ – початку ХХ століття

Тема 3. Російська музика кінця ХІХ – початку ХХ століття

Олександр Миколайович Скрябін – видатний російський композитор і піаніст. Серед своїх сучасників Скрябін відрізняється складністю музичної мови й змісту творів, пов’язаних як з класичними традиціями, так і з деякими течіями початку ХХ століття, зокрема імпресіонізмом; як з російською, так і з західноєвропейською музичною культурою. Серед композиторів, які вплинули на формування творчої особистості Скрябіна – Чайковський, Шопен, Ліст, Вагнер. Протягом життя композитора його погляди на мистецтво і виражальні засоби музичних творів суттєво змінювалися.

Майбутній композитор народився в Москві, з раннього дитинства виявляв яскраві музичні здібності. Загальну освіту отримав у Кадетському корпусі, одночасно відвідуючи уроки фортепіано у відомого московського викладача М.С. Звєрєва (1833–1893 рр.) і теорії музики у С.І. Танєєва. Тоді ж були написані його перші фортепіанні твори.

1888 року майбутній композитор вступив до Московської консерваторіїї, яку закінчив у 1892 році. Його викладачем по класу фортепіано був видатний музикант В.І. Сафонов (1852–1918 рр.), а по теорії і композиції – С.І. Танєєв і А.С. Аренський. Твори цього періоду – лірико-драматичні витончені фортепіанні мініатюри (етюди, прелюдії, мазурки), а також три сонати і Концерт для фортепіано з оркестром.

В 1994 році Скрябін вперше виступив з виконанням власних творів у Петербурзі, здобувши високу оцінку відомих музикантів, зокрема М.А. Римського-Корсакова і А.К. Лядова.

З 1998 до 1904 року Скрябін був професором Московської консерваторії по класу фортепіано, а протягом наступних шести років жив і працював за кордоном – у Швейцарії, Італії, Франції, здійснив концертну подорож до Сполучених Штатів Америки. В цей час були написані такі твори, як „Поема екстазу” для симфонічного оркестру, П’ята соната, інші фортепіанні твори. Музична мова композитора, який дедалі більше захоплюється філософією, стає все більш складною і своєрідною, але разом з тим його твори здобувають все ширше визнання.

З 1910 року Скрябін постійно жив у Москві, але водночас багато виступав з концертами як в Росії, так і за кордоном – в Німеччині, Голандії, Англії. Сучасники згадують про нього як про унікального піаніста, неперевершеного виконавця власних творів.

В музичних творах останнього періоду (симфонічна поема „Прометей” („Поема вогню”) для оркестра, фортепіано та хора, що співає без слів, п’ять фортепіанних сонат та інші) композитор прагнув складні філософські ідеї втілити в системі музичних образів-символів. Композитор мріяв про синтез мистецтв, він перший використав у виконанні музики колір і світло. До партитури „Прометея” Скрябін додав особливий нотний рядок, який призначався для світлового інструменту, тоді ще не існуючого.

◀  Попередня тема   ♬   Наступна тема  ▶