Українська і зарубіжна музична література. 7

Українська і зарубіжна музична література

Зарубіжна музична культура кінця ХІХ – початку ХХ століття

Тема 7. І.Ф. Стравінський (1882–1971)

Ігор Федорович Стравінський – найбільш суперечлива і авангардна особистість в музичній культурі ХХ століття. Його самобутня творчість не вкладається в рамки якоїсь певної моделі, в ньому несподівано сполучаються різні напрямки, через що сучасники називали композитора „людиною тисячі одного стилю”. Він чутливо сприймав зміни, що відбувались в суспільстві і намагався жити у відповідності зі своїм часом.

Батько композитора, Федір Гнатович Стравінський (1842–1902 рр.), видатний оперний співак українсько-польського походження, навчався в Ніжинському ліцеї, пізніше закінчив Петербурзьку консерваторію. Кар’єру співака Федір Гнатович розпочав у Київській опері, а з 1876 року був солістом імператорського Маріїнського театра в Петербурзі. Крім оперних партій, в репертуарі співака було багато українських народних пісень. Його дружина, київська піаністка Ганна Кирилівна Холодовська (1854–1939 рр.), акомпанувала чоловікові під час концертів. Серед петербурзьких друзів сім’ї були М. Римський-Корсаков, А. Лядов, І. Рєпін та інші видатні діячі російської культури.

Ігор Стравінський народився в передмісті Петербурга. В цьому місті, а влітку в містечку Устилуг на Волині, де знаходився сімейний маєток, пройшли перші роки його життя. За бажаннам батька майбутній композитор навчався на юридичному факультеті Петербурзького університету, одночасно брав уроки композиції та інструментування у М.А. Римського-Корсакова а також, за його рекомендацією, уроки гармонії у композитора і викладача консерваторії Федора Степановича Якименка (1876–1945 рр.).

Творчий шлях Стравінського можна умовно поділити на три періоди. Перший з них пов’язаний з розробкою вітчизняної тематики та зі співробітництвом композитора з С.П. Дягілевим. Для „Російських сезонів” трупи Дягілева в Парижі були написані балети „Жар-птиця”, „Петрушка” і „Весна священна”. Надалі балет став провідним жанром у творчості композитора. З цього часу і до кінця життя Стравінський жив переважно за кордоном – в Швейцарії, Франції, Сполучених Штатах, а до початку Першої світової війни в літні місяці приїздив до Устилуга, який він називав „райським куточком для творчості” і де за його власним проектом в 1907 році було споруджено будинок.

Музику цих балетів і деяких інших творів Стравінський писав переважно в Устилузі. В музиці перших двох балетів помітний вплив Римського-Корсакова та імпресіоністів, також їх поєднує використання пісенних і танцювальних тем різних народів.

Балет „Весна священна”, який зараз вважається одним з найбільш значних творів свого часу, спочатку викликав вкрай негативну реакцію слухачів. Музика балету, який має підзаголовок „Картини язичницької Русі”, заснована на коротких архаїчних поспівках. Відомо, що на Волині композитор збирав фольклорний матеріал, записуючи старовинні народні пісні, які потім вплинули на музичну мову цього балета. Пізніше Ігор Стравінський писав: «Якщо деякі з цих речей (музичних творів) звучать як справжня народна музика, то, ймовірно, в силу моєї здатності до наслідування, яка змогла відтворити деякі мої підсвідомі „народні спомини”».

Початок періоду неокласицизму в творчості Стравінського відкриває робота над балетом „Пульчінелла”, в якому використані традиції італійської музики, зокрема теми композитора XVIII століття Дж.Б. Перголезі. Новаторська опера-ораторія „Цар Едіп” – приклад звернення до античної тематики. На тексти біблійних псалмів царя Давида була написана „Симфонія псалмів” для хора і оркестра, яку вважають кращим духовним твором композитора. Загалом період неокласицизму в творчому житті Стравінського тривав близько тридцяти років.

Третій період починається з 50-х років ХХ століття. В цей час композитор несподівано звернувся до додекафонії, яку раніше піддавав критиці. В деяких творах композитора останніх років життя використана серійна техніка.

В творчості Стравінського музика являє собою цілісне мистецтво, не поділене на часи, стилі та національні традиції. В ній втілені всі впливи світової музичної культури – від класики до джазу. Незважаючи на різноманіття стилів і напрямів, численні експерименти з формами і жанрами, в усіх його творах помітний яскравий і своєрідний творчий почерк композитора. Його музика, яку сучасники часто не розуміли і засуджували, а в Радянському Союзі довгий час взагалі забороняли, сьогодні визнана еталоном авангардного мистецтва.

Ігор Федорович сам писав: „У мені є частина української крові, чим я дуже пишаюся”. Він був гордий своїм козацьким родом, розповідав, що його батько зображений на картині І. Рєпіна „Запорожці”. Нині в будинку композитора в Устилузі знаходиться музична школа, де на першому поверсі з 1990 року розміщується перший в світі музей композитора, а з 1994 року існує традиція проведення музичних фестивалів його імені. Ім’я І.Ф. Стравінського також носить Волинський коледж культури і мистецтв.

◀  Попередня тема   ♬