Українська і зарубіжна музична література. 1

Українська і зарубіжна музична література

Музика України другої половини XIX – початку ХХ століття

Тема 1. Відображення української теми у творчості західноєвропейський та російських композиторів

Народна пісня – один з найцінніших скарбів української культури. Майже всі українські композитори використовували народні мелодії в своїй творчості. Але Україна здавна надихала на творчість також багатьох композиторів інших країн.

Один з перших творів, в якому використані українські народні мелодії, написав Ернест Ванжура (1750–1802 рр.), чеський композитор і музикант, що жив і працював в Австрійській та Російській імперіях. Він був досить відомий у Відні як композитор, піаніст і скрипаль, а також автор численних творів танцювальної музики. 1783 року Ванжура переїхав до Санкт-Петербургу, де довгий час займав посаду капельмейстера придворної опери та придворного піаніста.

У Петербурзі композитор написав багато інструментальної музики, оперу „Хоробрий і сміливий витязь Архідеїч”, лібрето якої склала імператриця Катерина ІІ, а також кілька симфоній. Перша з них, Симфонія До мажор, була написана близько 1790 року і має назву „Української”. В цьому творі використано кілька українських народних мелодій: „Чоботи”, „Вийшли в поле косарі” та „Ой, коли я Прудивуса любила”. Ця симфонія вважається одним з ранніх прикладів обробки народної музики в симфонічному жанрі і, можливо, є першою симфонією, написаною на території Російської імперії.

Найбільш повно українська тема представлена у творах російських композиторів. Засновник російської музики М.І. Глінка часто відвідував різні міста України, був знайомий з М. Гоголем, Т. Шевченком, кобзарем О. Вересаєм та іншими видатними діячами української культури. Багато відомих творів композитора було написано саме в Україні, зокрема, деякі сцени з опери „Руслан і Людмила”. Перша і остання дії цієї опери відбуваються в Києві, тож не дивно, що українські пісенні інтонації звучать в хорах „Ах ты свет Людмила” і „Не проснётся птичка утром”.

В характері українських народних пісень створені також дві пісні композитора на слова українського поета Віктора Забіли„Гуде вітер вельми в полі” та „Не щебечи, соловейку”. Слова і наспівні мелодії цих пісень настільки близькі до народної творчості, що часто їх вважають фольклорними творами.

Тема України, самобутньої української культури надихала також російських композиторів наступних поколінь, насамперед тих, що входили до об’єднання „Могутня купка”. М.П. Мусоргський створив два вокальні твори на вірші Т.Г. Шевченка, а в одному з останніх своїх творів, комічній опері на сюжет повісті М. Гоголя „Сорочинський ярмарок”, використав тринадцять мелодій українських народних пісень, серед яких „Утоптала стежечку”, „Зелененький барвіночку”, „Ой,ти дівчино”, „На бережку у ставка” та інші. Ці пісні композитор записав під час гастрольної подорожі по Україні 1879 року. Один з найвідоміших номерів цієї опери – „Гопак”, що входить до репертуару багатьох оркестрів. Також існує багато перекладень цього твору для різних інструментів, наприклад для фортепіано російського композитора і піаніста Сергія Рахманінова.

Інший учасник цієї творчої групи, М. Римський-Корсаков, теж неодноразово звертався в своїй творчості до української теми. За словами композитора, „Вечори на хуторі біля Диканьки” М. Гоголя з дитинства були його улюбленою книгою, а „Майська ніч, або Утоплена” подобалася йому більше інших повістей. На сюжети повістей улюбленого письменника композитор створив дві опери – „Майська ніч” та „Ніч перед Різдвом”.

„Майська ніч” – одна з перших опер композитора. Саме в ній зародився один з основних напрямків творчості Римського-Корсакова – казково-епічний, коли казкові образи переплітаються з дійсністю, з картинами народного життя й побуту. Музика опери заснована на хороводних піснях Троїцького тижня. Перша дія починається з пісні-гри веснянки „А ми просо сіяли”, використані також й інші українські народні мелодії, зокрема, в арії Левка „Сонце низенько”.

Опера „Ніч перед Різдвом” має підзаголовок „Бувальщина – колядка” та спирається на мелодії та поспівки українських пісень, перш за все колядок, Найвідоміша з них – „Го-го-го коза”.

Більшість народних мелодій в цих операх запозичені з двох фольклорних збірок його друга, українського фольклориста, професора Петербурзької консерваторії Олександра Рубця, який народився в Чугуєві (нині Харківської область).

Про творчість П. Чайковського більшість дослідників стверджують, що витоки його музики – в „російській, українській на італійській народній пісні”. Дійсно, багато творів композитора спираються на українську пісенність. З Україною його пов’язували сімейні та дружні стосунки. По кілька місяців Чайковський жив і працював у своїх родичів і друзів у різних куточках України. Найчастіше бував у Кам’янці на Черкащині, де мешкала рідна сестра композитора Олександра та її родина. Жив композитор також у маєтку Браїлово на Поділлі за запрошенням баронеси Надії фон Мекк, яка була його другом та меценаткою, та в інших місцевостях, виступав з концертами у Києві, Харкові, Одесі.

Композитор був знайомий з багатьма видатними діячами української культури, зокрема, Миколою Лисенком, цікавився поезією Тараса Шевченка, на вірші якого написав два вокальні твори – пісню-романс „Садок вишневий” та дует для двох жіночих голосів „На вгороді коло броду”.

Темами та інтонаціями українських пісень пронизані опери „Коваль Вакула” (в другій редакції – „Черевички”) та „Мазепа”, інші твори композитора. Але найбільш яскраво українські мелодії проявились в двох відомих творах Чайковського – Другій симфонії, яку ще іноді називають „Українською”, або „Симфонією з Журавлем” та Першому концерті для фортепіано з оркестром.

Всі чотири частини Другої симфонії побудовані на українських фольклорних мелодіях або на темах, створених композитором у характері української музики. У фіналі панує жартівлива українська народна пісня „Журавель”, що варіаційно розробляється в різних мелодичних та поліфонічних комбінаціях.

В першій частині Першого фортепіанного концерта використана тема, про яку брат композитора Модест писав, що вона запозичена з „лірницького наспіву малоросійських сліпих жебраків, записаного в Кам’янці на базарі”. В третій частині Чайковський використовує тему української народної пісні-веснянки „Вийди, вийди Іванку”, зберігаючи та підкреслюючи її танцювальний характер.

Композиторів Західної Європи теж здавна цікавила героїчна історія України та українська народна музика. Є багато свідчень того, що українські пісні в минулому були відомі далеко за межами України, але зазвичай, не знаючи про існування України, їх називали „руськими”, „угорськими” або навіть „турецькими”.

Можливо, вперше про Україну в Західній Європі стало широко відомо завдяки фольклоризованій пісні „Їхав козак за Дунай”, яка була вперше видана українською мовою в кінці XVIII століття в Парижі і автором якої вважають козака Семена Климовського. Пісня стала настільки популярною в різних країнах Західної Європи, що німці вважають її своєю народною піснею (в німецькому перекладі вона називається „Прекрасна Мінка”), варіації написав італійський композитор Томмазо Траетта, а польський скрипаль Кароль Ліпинський виконував її на концертах в Парижі й Лондоні. Також мелодію цієї пісні неодноразово використовував у своїх творах великий Бетховен, створивши, зокрема, її обробку для голосу в супроводі фортепіано, скрипки й віолончелі та використавши у Варіаціях для флейти з фортепіано.

Вірогідно, що цю пісню, а також інші українські мелодії композитор почув від українця Андрія Кириловича Розумовського, який був послом Російської імперії у Відні. На замовлення Розумовського Бетховен написав три струнних квартети, в яких також використані українські мелодії. Теми українських пісень зустрічаються і в деяких інших творах композитора.

З Україною тісно пов’язане життя і творчість Франца Ксавера Вольфганга Моцарта. Син видатного віденського композитора-класика майже тридцять років прожив у Львові. Найбільша кількість його творів створені в Галичині. Серед них дві сонати, кантата й терцет, кілька пісень та фортепіанних п’єс за мотивами українських народних пісень.

Тема України цікавила також багатьох композиторів-романтиків. Серед численних творів чеського композитора Антоніна Дворжака найбільш відома збірка народної танцювальної музики „Слов’янські танці”. Серед цих творів, написаних спершу для двох фортепіано й оркестрованих автором, є два українські танці. Обидва вони називаються „Думка”.

Дуже яскраво українська тема проявилась у творчості видатного угорського композитора і піаніста Ференца Ліста. Відомо, що Ліст неодноразово гастролював у різних містах України, гостював у маєтку Воронинці на Поділлі. Саме там був створений фортепіанний цикл з трьох п’єс „Колоски Воронинець”, дві з яких створені на теми українських пісень. В першій п’єсі, яка має назву „Українська балада” використана українська пісня „Ой, не ходи, Грицю”, а в третій – „Віють вітри”. Авторство обох цих пісень приписують легендарній Марусі Чурай.

Романтика Ліста дуже приваблювали визначні героїчні постаті України. Видатному діячеві української історії Івану Мазепі присвячено один з фортепіанних етюдів композитора, а також симфонічну поему „Мазепа”.

Але, мабуть, найбільш відомою українською мелодією став „Щедрик”, що поширився в світі завдяки майстерній обробці Миколи Леонтовича. Численні обробки цієї теми, створені різними композиторами, можна почути в найнесподіваніших куточках нашої планети.

Згадані твори – лише невелика частина музики, в якій використані українські мелодії або присутня українська тематика. Краса й невичерпне багатство української народної музики надихали й продовжують надихати багатьох митців різних країн і народів.

  ♬   Наступна тема  ▶