Українська і зарубіжна музична література. 5

Українська і зарубіжна музична література

Музика України другої половини XIX – початку ХХ століття

Тема 5. Життя і творчість М.В. Лисенка

Микола Віталійович Лисенко (1842–1912) – засновник української класичної музики, композитор, піаніст, хоровий диригент, педагог, вчений-фольклорист, музично-громадський діяч. Основа музичної мови Лисенка – українська народна творчість у сполученні з високою професійною майстерністю.

Народився композитор у селі Гриньках на Полтавщині у небагатій дворянській родині. З дитинства його другом був троюрідний брат Михайло Старицький, який став видатним діячем українського театру. Першою вчителькою музики була мати. Пізніше, під час навчання в пансіоні у Києві, а потім у Харківській гімназії, Лисенко продовжував брати уроки фортепіано у приватних викладачів.

З 1859 року майбутній композитор навчався в університеті у Харкові, а згодом у Києві. Під час канікул записував і обробляв народні пісні, які виконував організований ним студентський хор. Закінчивши університет, Лисенко вирішив пов’язати своє життя з музикою. З 1867 по 1869 роки він навчався у Лейпцігській консерваторії по класу фортепіано. У цей час були опубліковані дві його збірки народних пісень, кілька інструментальних творів, ряд романсів, а також десять пісень на слова Т.Г. Шевченка.

Робота над творами на слова Шевченка була окремою темою у творчості Лисенка, над якою він працював протягом усього життя. Лисенко створив близько ста музичних творів, об’єднаних темою „музика до ‘Кобзаря’”. Його хори, ансамблі, солоспіви втілювали в музиці ліричні, епічні та філософські твори великого поета. Чудові зразки різних за формою і жанром вокальних творів композитора органічно поєдналися з поезіями Шевченка.

Після закінчення консерваторії Лисенко кілька років працював у Києві як педагог і піаніст-виконавець, продовжуючи записувати і обробляти народні пісні. Тоді ж були створені оперети „Чорноморці” та „Різдвяна ніч”, романси, а також наукова праця „Характеристика музичних особливостей українських дум і пісень”.

З 1874 по 1876 роки Лисенко перебував у Петербурзі, відвідуючи лекції з інструментовки у М. Римського-Корсакова. В ці роки він писав вокальну та фортепіанну музику, обробляв народні пісні. Організований ним хор давав концерти, в яких брали участь відомі музиканти, зокрема, М. Мусоргський. Композитор спілкувався також зі В. Стасовим, О. Бородіним, М. Балакірєвим.

Повернувшись до Києва, Лисенко займався педагогічною і громадською діяльністю, писав багато музики. В цей час були створені його кращі романси, хорові й фортепіанні твори, а також опери „Утоплена”, „Наталка Полтавка”, „Тарас Бульба”, дитячі опери „Коза-дереза”, „Пан Коцький”, „Зима і весна”. Разом з тим не припинялися контакти Лисенка з видатними російськими композиторами. В грудні 1891 року його гостем у Києві був П.І. Чайковський.

Для організованого ним хору студентів композитор пише багато хорових обробок народних пісень, кантати „Б’ють пороги”, „Радуйся, ниво неполитая”, хорову поему „Іван Гус”, хори „Сон”, „Ой діброво, темний гаю” на вірші Шевченка. З цим хором Лисенко побував на гастролях у Чернігові, Полтаві, Одесі, Житомирі, Черкасах та інших містах України. Ним було написано також кілька наукових праць про український фольклор, зокрема, „Народні музичні інструменти на Україні”.

У 1903 році музична громадськість України святкувала 35-річчя творчої діяльності Лисенка. У подарунок ювіляру планувалось купити будинок, але на зібрані гроші Лисенко відкрив Музично-драматичну школу, з якої пізніше утворилися Київська консерваторія та Театральний інститут.

Найбільш відомі твори Лисенка останніх років – хор „Вічний революціонер” на слова І. Франка, опера-сатира „Енеїда”, опера „Ноктюрн”, романси і фортепіанні твори.

Творча спадщина М.В. Лисенка – вершина української музики XIX століття. Композитор створив класичні зразки в жанрі опери, кантати, романсової, хорової та фортепіанної музики, заклавши основи для подальшого розвитку української національної композиторської школи.

Обробки народних пісень

Збиранням народних пісень Лисенко займався все життя. Він вважається одним з найвизначніших українських науковців-фольклористів. Композитор записав і обробив понад шістсот зразків народних мелодій.

Інтерес і любов Лисенка до народнопісенної творчості проявилися ще з перших років його творчої діяльності. Композитор, записуючи народні наспіви, прагнув точно зафіксувати ладо-інтонаційну будову пісні, її метроритм і музичну форму.

Фольклорні зразки Лисенко групував за жанрами і публікував випусками: думи та історичні, обрядові, побутові; значне місце займають зразки з соціальною тематикою. В цілому збірки композитора охоплюють майже всі пісенні жанри.

В обробках пісень для голосу в супроводі фортепіано Лисенко намагався максимально зберегти недоторканість як мелодії, так і тексту. Фортепіанний супровід, особливо в обробках пізніших років творчості, досить простий, він лише підкреслює виразність народних мелодій. В багатоголосних хорових обробках композитор використовує риси народно-хорового співу, а також професійні принципи класичної поліфонії.

Обробляючи народні пісні, Лисенко не тільки вивчав фольклор, а й опрацьовував його, формуючи національну основу своєї музичної мови.

Вокальна творчість. Романси

Лисенко – автор понад ста романсів. До цього жанру він звертався протягом усього життя, створюючи вокальні мініатюри на вірші Т. Шевченка, Лесі Українки, І. Франка, Г. Гейне та інших.

За образним змістом і жанрами романси Лисенка дуже різноманітні. Це, зокрема, створений композитором новий жанр – романс-дума, а також балади, елегії, лірико-драматичні монологи, баркароли, скерцо та інші. Композитор звертався до різних музичних форм: періоду, дво- і три частинної, куплетної, куплетно-варіаційної, наскрізної. Музична мова Лисенка в багатьох романсах близька до народнопісенної, водночас на романсових творах композитора позначився вплив великих попередників і сучасників Лисенка: Шумана, Чайковського, Рахманінова. Серед яскраво виразних солоспівів композитора – лірико-драматичний „Ой одна я, одна” та ліричний пейзажний романс „Садок вишневий коло хати” на вірші Т. Шевченка, героїко-драматичний „Безмежнеє поле” на слова І. Франка та інші прекрасні вокальні мініатюри.

Фортепіанні твори

Лисенко був чудовим піаністом, добре знав світову літературу для фортепіано і сам писав для цього інструменту протягом усього життя. У фортепіанній творчості композитора поєдналися традиції західноєвропейської та російської романтичної фортепіанної музики з українськими фольклорними інтонаціями. Ще в консерваторії він створив цикл п’єс „Українська сюїта у формі старовинних танців на основі народних пісень”, в якій вдало поєдналися народні теми з жанровими особливостями старовинних танців.

В подальшому Лисенко написав більше тридцяти фортепіанних творів у різних жанрах. Це перша українська фортепіанна соната, дві рапсодії на українські теми (найбільш відома Друга рапсодія – „Думка-Шумка”, побудована на розвитку двох контрастних народних тем), а також невеликі п’єси.

Фортепіанна творчість Лисенка мала на меті наповнити педагогічний та концертний репертуар піаністів вітчизняними творами, сприяти розвитку українського виконавства.

Хорова творчість

Хорова музика Лисенка – одне з найцінніших надбань української музичної культури. Цей жанр, найбільш масовий і доступний, був особливо близький композитору. Більшість хорових творів написано на слова Т.Г. Шевченка.

Хорові твори композитора дуже різноманітні за жанрами – масштабні кантати, розгорнуті хорові поеми та ліричні мініатюри, багаті за образним змістом і музичними формами, тісно пов’язані з фольклором. Один з найяскравіших прикладів хорової творчості Лисенка – кантата „Радуйся, ниво неполитая” на текст Т. Шевченка. Ця монументальна п’ятичастинна композиція для солістів, жіночого і мішаного хорів та симфонічного оркестру показує в алегоричній формі світлий ідеальний образ України. Святковий піднесений характер першої частини („Радуйся, ниво неполитая”) відтіняється щирою ліричністю другої частини („І процвітеш, позеленієш”). Лірико-драматична третя і урочиста четверта частини підводять до фіналу („Оживуть степи, озера”), що звучить як величний гімн народної волі.

Один з найвідоміших хорових творів Лисенка – „Молитва за Україну” на слова О. Кониського.

Твори для музичного театру. Оперна творчість

Один з найбільш відомих творів Лисенка для музичного театру – „Наталка Полтавка”, написана як музика до однойменної п’єси на сюжет з народного життя засновника українського музично-драматичного театру І. Котляревського, Композитор називав цей твір оперою, сучасне визначення цієї вистави – оперета. Музичні характеристики дійових осіб створені на народнопісенній основі. Використані також і оригінальні народні пісні – „Віють вітри”, „Сонце низенько” та інші, викладені Лисенком у власній редакції. Саме пісня стала в цьому творі головним засобом створення характерів персонажів. Використані також інші музичні жанри: дуети, тріо, хори, танці.

Вершиною оперної творчості композитора вважається „Тарас Бульба” на сюжет відомої повісті М. Гоголя, в якій автор поряд з традиціями українського музично-театрального мистецтва звертався до досягнень західноєвропейської та російської опери.

Лібрето опери написав М. Старицький. За жанром це історико-героїчна драма, основна ідея якої – визвольна боротьба українського народу. Опера відрізняється багатогранністю і багатством музичних характеристик, реалізмом і національним характером музики. Дуже велика в ній роль народних сцен. Подібно до масових сцен з опер російських композиторів, зокрема Мусоргського, Лисенко показує народ як „велику особистість”, що активно впливає на розвиток подій.

За життя композитора опера поставлена не була. Прем’єра відбулася лише в середині 20‑х років минулого століття в Києві та Харкові. Над редакцією опери працювали українські композитори Л. Ревуцький та Б. Лятошинський, які внесли в партитуру суттєві зміни. По матеріалах Лисенка було написано увертюру, яка замінила невелику інтродукцію і розкриває патріотичну ідею твору.

Дитячі опери Лисенка – „Коза-дереза”, „Пан Коцький”, „Зима і Весна” засновані на народнопісенному матеріалі і стали новим жанром в українському оперному мистецтві. Композитор намагався створити музику, яка була б цікавою для дітей і водночас відкривала для них світ мистецтва.

Одна з останніх робіт Лисенка в оперному жанрі – опера-сатира „Енеїда” за однойменним твором І. Котляревського.

◀  Попередня тема   ♬   Наступна тема  ▶